Біографія

Я, Сабельников Дмитро Олександрович, народився 25 листопада 1988 р. в місті Маріуполі, Донецької області.

Мати – Сабельникова Віра Володимирівна, 8 квітня 1961 р. н.

Батько – Сабельников Олександр Васильович, 18 червня 1959 р. н.

Сестра – Сабельникова Ірина Олександрівна, 1 серпня 1983 р. н.

Школа

В 1994 р з 6 років пішов до школи № 53 м. Маріуполя. В четвертому класі трапилася дуже значна подія в моєму житті – це екскурсія на станцію юних техніків (СЮТ) м. Маріуполя, після чого з’явилося моє перше захоплення – це авіація. Так практично до 9-го класу я займався в авіамодельному гуртку. Дивовижна справа створювати практично все з підручних матеріалів. Та не просто «все», а різні пілотажні моделі, радіо моделі, копії справжніх літаків, і ти керуєш ними під час польоту.

Одним з яскравих спогадів про авіамодельний гуртком - це поїздка на змагання до Горлівки, де наша команда гідно представила рідне місто. На змаганнях було багато нових людей, авіатехніки, команд з різних міст ... І це залишило дуже багато вражень про поїздку.

Також згадуються показові виступи льотчиків на справжніх літаках в аеропорту м. Маріуполя. Просто заворожує картина зльоту цих машин. Особливо коли все відбувається на твоїх очах у метрах 300, їх неймовірні пілотажні трюки в повітрі, а потім посадка. Дуже плавно і витончено. Просто не передати словами наскільки це красиво.

Після закінчення 9-го загальноосвітнього класу, я пішов до 10-го з математичним нахилом. В період з 10 по 11 клас відбулося багато подій, серед яких і заняття рукопашним боєм в школі міліції м. Маріуполя, і брейк-дансом – це моє найулюбленіше захоплення того часу, і підготовка до вступу у ВНЗ, а саме заняття на курсах математики та української мови в центрі підготовки абітурієнтів «Ліберті». Цей період був найпліднішим стосовно участі в різних олімпіадах, проходження тестів, рейтингів з математики, результатом яких є вступ на бюджет в три ВНЗ України. Це Приазовський державний технічний університет (ПДТУ) м. Маріуполя, Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) та Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (ХНУ). Вибір мій пав на ДонНТУ, тому що цей ВНЗ займає одне з лідируючих місць у рейтингу ВНЗ України, залишилося тільки закінчити 11-й клас. Школу закінчив у 2006 р. зі срібною медаллю.

Університет

Отже, вибір зроблено з ВНЗ. А чому саме спеціальність «Електронні системи?». Ще в 2006 р. було зрозуміло, що комп’ютерна техніка є тією галуззю науки та техніки, яка є дуже перспективною і швидко розвивається. Тому з перспективою на майбутнє був обраний факультет комп’ютерних інформаційних технологій. Також було бажання знати не тільки програмування, котре мені, як свідчить практика, давалося дуже легко, але і те як зроблене комп’ютерне «залізо». На основі цих суджень і була обрана спеціальність «Електроні системи».

Період з 2006 р. по 2010 р. був складним, цікавим і творчим в плані навчання. Особливо легко давалися предмети, пов’язані з програмуванням, графічні пакети і моделювання електроніки за допомогою спеціальних програм. Як великий підсумок навчання в бакалавраті за спеціальністю «Електронні системи» є червоний диплом. В 2010 р. продовжив навчання за даною спеціальністю в магістратурі. Мій науковий керівник – один з найкращих спеціалістів у галузі сучасна електроніка – професор Хламов Михайло Георгійович.

Про тему магістерської роботи

Темою магістерської роботи є «Розробка електронної системи контролю викидів автомобільного транспорту». Чому саме така тема? Проблема екології була завжди актуальна в світі, а особливо в Донецькому регіоні. Більш того, електронна система буде розроблюватися на основі перспективного напряму електроніки – оптоелектроніки. Тому дана тематика є дуже цікавою науковою задачею, вирішення якої допоможе розібратися у всіх тонкощах і аспектах оптоелектроніки, та можливо, буде дуже корисною розробкою для екологічного контролю повітря і допоможе запобігти перевищенню ГДК шкідливих речовин в викидах автомобільного транспорту.

Плани на майбутнє

Заплановано на майбутнє дуже багато. Серед найближчих планів – це отримати роботу, яка дозволила би мені застосувати свій інтелектуальний потенціал та досвід, отриманий в університеті, в повному обсязі, і звичайно ж, з перспективою розвитку, як кар’єрного, так і інтелектуального росту. А також побачити архітектуру Італії, Франції і Іспанії…та ставлю багато крапок у кінці, оскільки перерахування зайняло би надто багато часу і місця.