Автобіографія
Дитинство
Грановська Яніна Олександрівна, народилась 19 квітня 1990 року, в 62 кілометрах від центру вугільної промисловості України – міста Донецька, вдоволі великім шахтарськім місті,котрий так і називається – Шхтарськ. Моя родина доволі невелика: мати, батько та я, але на 90 роки це було найідеальніший варіант. Батько працював в шахті, мати на швейно-трикотажній фабриці, (до речі остання була найбільшою в Радянськім Союзі та займалась експортом продукції в Європу; але після роспаду СРСР, ШТФ м. Шахтарська зовсім зпустошене і тепер, на 2012 рік, не годне до експлуатації. Вот на цьому закладі працювала Людмила Іванівна Карасевич, не висока жінка (всього 152 см) з каштановим густим волоссям і чорними бровами. Моя мати за освітою темних-технолог, але жодного дня не пропрацювала за своєю професією, але коли дома щось зламалось, мати знала напевно,що було зламано.Мій батько, як я вже казала, шахтар, але він не народився в Донецькій області, як моя мати,а народився в Запорожській області. Високий парубок з рудим волоссям і зеленими очима, котрий з неймовірною легкістю перепливав Каховське водосховище. Після деяких подій в житті мого батька, він переїздить в Донецьку область в місто Кіровськ, де в 30-тирічному віці, мої батьки познайомились, вперта полячка яка розмовляє російською та впертий козак який розмовляє українською. Найярчіши спогади мого дитинства, це ті часи проведені з моєю бабусею, котру, доречі, звали як і мене Яніною (ще одна вольова людина в нашій родині), вона покинула цей світ у 1996 році. Живе моя родина в будинках які звуть«сталінками»: 2 поверхи, довгі коридори, висока стеля, та великі кімнати, але завжди маленькі кухні. Але в будівлі в котрій я жила до 2007 року, було дивовижне явище. На 12-ти квартирний дім, ми мали:українців, росіян, поляків і юдеїв –і кожен сповідав свій зразок життя та розмовляв рідною мовою.
Школа
У 1997 році я почала своє навчання в школі, мало хто тоді міг подумати, що оберу такий рід заняття – стану займатися релігієзнавством, більшість викладачів вважало,що з мене вийде добрий математик чи юрист. З початку навчалась у школі № 19, міста Шахтарська, де улюбленішою наукою стала всесвітня історія –Кайбеліва Асія Раїсовна викладала його.Татарка за національністю, яка робила свої уроки незабутніми, це викладач з великої літери. Але навчалась я в цій школі до 14 років у 2005 році я перейшла, в міську гімназію, до гуманітарно-правового класу, де моє навчання налагодилось, та я знаходилась у зручному оточенні. Причиною переходу з одного навчального закладу до іншого стало те, що школа знаходилась в кримінальній частині міста, тай займала лідируючу трійку по приводам в міліцію учнів цієї школи.
Новий клас, нові викладачі дали те саме що не вистачає людині з гуманітарним складом розуму – діалогу. У 11 класі стало зрозуміло, що не дивлячись на усі аналітичні здібності, перемоги з олімпіад з правознавства, я нездатна виносити судження. В цілому, я була у розпачі, всі мої зусилля в правознавстві не асоціювалися з моєю будучою професією. Але Белецька Катерина Анатоліївна, викладач зарубіжної літератури, звернула увагу до мого таланту міркування, запропонувала вихід з ситуації: спробувати свої сили в дострокових іспитах, до спеціальності філософія та релігієзнавство. І я їх склала! У вересні 2007 року я стала абітурієнтом Державного Університету Інформатики та Штучного Інтелекту.
Університет
Почавши навчання я з великим подивом відкрила для себе світ філософії, він не такий простий як мені здавалося. Цей світ потребує особливої мови, який здавався мені незрозумілим, а тепер я сама розмовляю та думаю на ньому. Але світ релігієзнавства!Це було дивовижно! Культури, цивілізації, народу, ритуали і це все нам давали порціями. Практика на першому курсі, це дивовижний шанс дізнатися все не з книги, де інформація вже застаріла, а із реального життя. Знати та мати. Мій авантюризм, любов до подорожей та збирання емпіричного матеріалу, знайшла принаду у цій галузі. Але якщо не було би у моєму житті таких викладачів як Ігор Анатольович Козловський (кандидат історичних наук, директор центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків) та Ілля Генадьович Луковенко (кандидат історичних наук),мій світ не був би таким яскравим. Кожен інтерес, який виникав в мене та у моїх колег задовольнявся цілком,і більше чим ми того бажали. Зоя Олександрівна Пасько кандидат філософських наук, яка познайомила нас з рамками науковості, вимогам к наочним працям, методології вивчення та багато чому іншому, що дало мене можливість переконатися,що ця спеціальність створена для мене. Але мій характер, інколи уводить мене від бажання займатися наукою, але Зоя Олександрівна, заробила неможливе: навчила мене діяти в рамках наукової сфери, а Ігор Анатольович –відрізняти мої емоції, від реальних фактів. Всіх викладачів які працювали з нами на протязі 5 років , можна назвати не просто викладачами, а тими людьми які допомогли вирости над собою, стати повноцінними особистостями та народитися у цей світ не просто професіоналами, а людьми – важніше цього нічого не має.
Рішення поступати до магістратури
З самого початку навчання, я знала, що хочу отримати диплом магістра. Чому? Тому що а люблю йти до кінця, а бакалавр і спеціаліст, це ще не кінець. Але мій шлях був обран, лише магістр і неменше.Хоча і були миті коли я була готова здатися, але не здалась. У виборі наукового керівника і довго не думала: Зоя Олександрівна Пасько, яка навчила мене триматися у рамках науковості та писати правильно курсові, реферати, ВАК статті. Звичайно що, науковим консультантом не міг не бути Ігор Анатольович Козловський: викладач релігієзнавчих дисціплін, директор центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків,людина з великим опитом праці з релігійними громадами.
На сьогодні, я вже є член ДОМАР (донецького об’єднання молодих релігіє знавців), УАР (Української Асоціацій Релігієзнавства) та 350.org (рух за чистоту довкілля).
Плани на майбутне
Я маю плани на майбутнє, але мої плани, не назавжди залежать від мене, тому я маю пару запасних ідей. Основний план – вступ до аспірантури, запасні: а) зайнятися дослідницькою діяльністю в США та Канаді до теми своєї дипломної роботи; б)зайнятися викладанням де не будь в Україні.
Моє гасло: prechito in altum, що значіть рухайся вглиб.
Дякую що завітали на мою сторінку!