Реферат за темою випускної роботи
Зміст
- Вступ
- 1. Актуальність теми
- 2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
- 3. Зміст магістерської роботи
- 3.1 Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства
- 3.2 Методичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства
- 3.3 ІІІ розділ
- Висновки
- Перелік посилань
Вступ
1. Актуальність теми
Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку економічних відносин, все більше загострюється конкурентна боротьба як на внутрішньому, так і на світовому ринку. В той же час спостерігається чітка взаємозалежність між конкурентоспроможністю підприємства і рівнем його економічного благополуччя. Тому, в умовах глобалізації та інтеграції у європейський економічний простір, для підприємства, яке стає на шлях виходу на світовий ринок, вирішальним фактором успішної діяльності стає управління конкурентоспроможністю.
Питанням вивчення конкурентоспроможності підприємств, а також її оцінки присвячені роботи: Е. П. Голубкова, А. Н. Печенкіна, А. Глухова, П. С. Зав 'ялова, Г. Л, Багієва, Т. А. Блашенковой, М. О, Єрмолової, А. П. Градова, В. С, Єфремова, Т. М, Каретникова, М. В. Каретникова, І. Максимової, Н. І, Шайдурова, Н. С, Яшина, А. Ю. Юданова, Дж. Амелі, І. Ансоффа, Р. Ватермана, Дж. Кея, Т. Коно, Г. Мінтсберга, М. Портера, Ф. Котлера, Є. Дихтль, С. К. Пралад, Р. Т, Паскаля, Т. Петерса, Н. Петсі і. т.д. Але не зважаючи на досить значну кількість робіт, проблема формування управлінням конкурентоспроможністю не отримала належного висвітлення.
2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати
Метою магістерської роботи є обґрунтування теоретичних положень та методичних рекомендацій щодо вдосконалення управління конкурентоспроможністю підприємства, що дозволить збільшити ефективність функціонування підприємства та покращити положення на ринку.
Об’єктом дослідження є процес управління конкурентоспроможністю підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні основи та методичні засади управління конкурентоспроможністю підприємства
Методи дослідження. У роботі використанні загальнонаукові методи пізнання: системний і ситуаційний, історичний та логічний, абстрактно-теоретичний та порівняльний. Також використанні спеціальні методи, такі як: соціологічні, економіко-методичні та статистичні.
3. Огляд досліджень та розробок
Оскільки автомати Мура є важливою частиною цифрових систем, то проблеми їх синтезу, аналізу, мінімізації і реалізації були широко досліджені як американськими, європейськими, японськими вченими, так і вітчизняними спеціалістами. Питанням реалізації цифрових пристроїв за допомогою FPGA і Verilog HDL також присвячений ряд робіт, головним чином, дослідників західної школи.
3.1 Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства
У першому розділі Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства
була проаналізована та уточнена сутність основних понять, розглянуті рівні та фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства.
Як показали дослідження літератури, існує проблема у розумінні поняття конкурентоспроможність
. Різні автори розглядають конкурентоспроможність по різному. Так, наприклад, виникають непорозуміння щодо рівнів конкурентоспроможності. Часто поняття конкурентоспроможності товару ототожнюють з конкурентоспроможністю підприємства. Не дивлячись на те, що товар є складовою конкурентоспроможного підприємства, тобто це не єдиний фактор. Найчастіше підприємства випускають не один тип товарів, а декілька. Водночас один тип продукції може бути конкурентоспроможнім, а інший ні. Але підприємство залишається конкурентоспроможнім. Отже крім товару є інші складові конкурентоспроможності, наприклад, персонал та інноваційні можливості. Тобто наявність конкурентоспроможних товарів - це одна з умов конкурентоспроможності більш високого рівня - підприємства, галузі, національної економіки. Таким чином постає питання більш детального вивчення та дослідження рівнів конкурентоспроможності.
Отже конкурентоспроможність - це складна економічна категорія, яка може розглядатися на декількох рівнях: (рис. 1)
1) І рівень – рівень конкурентоспроможності товару. Це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, які представляють собою конкурентні переваги над товарами-аналогами в задоволенні потреби споживача;
2) ІІ рівень – рівень конкурентоспроможності підприємства. Це сукупність таких характеристик як: доля ринку, здатність к виробництву, збуту, розвитку, висока інвестиційна привабливість, та можливість реалізації поставлених керівництвом цілей та завдань;
3) ІІІ рівень – рівень конкурентоспроможності регіону або галузі. Цей рівень характеризується продуктивністю використання ресурсів, наприклад, відкритістю для міжнародної конкуренції, забезпеченням високого рівня доходів та заробітної плати;
4) IV рівень – рівень конкурентоспроможності країни. Стан країни на внутрішньому та зовнішньому ринку, який відображається через показники, які адекватно характеризують стан і динаміку, обумовлену соціальними, політичними та економічними факторами.
Рис.
1 – Рівні конкурентоспроможності
Також є необхідно визначити ключові характеристики конкурентоспроможності підприємства:
1) платоспроможність;
2) прибуткова діяльність;
3) ефективна система управління на підприємстві;
4) забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
Забезпечення конкурентоспроможності підприємства - це одне з найважливіших стратегічних завдань, а фінансовий стан, фінансова стійкість управління - це засіб управління конкурентоспроможністю підприємства на перспективу.
Управління конкурентоспроможністю підприємства - це цілеспрямований вплив на фактори та умови що її формують. Отже є доцільним виділити фактори, що впливають на конкурентоспроможність. Існує досить багато підходів щодо визначення факторів впливу на конкурентоспроможність. Одним із запропонованих варіантів є варіант професора Гарвардської школи бізнесу М. Портер. Він виділяє три основних підходи до факторів конкурентоспроможності, а саме:
1) фактори виробництва. До них відносяться людські ресурси, фізичні ресурси, ресурси знань, грошові ресурси та інфраструктуру;
2) рівень спеціалізації. До цього підходу належать загальні фактори та спеціалізовані фактори;
3) третій підхід засновується на розділенні факторів на 2 типи: основні фактори (природні ресурси, кліматичні умови, географічне положення країни та інші) та розвинуті фактори (висококваліфіковані кадри, дослідницькі відділи) [1].
В свою чергу французькі економісти А.Оллівьє, А.Дайан, Р.Урсе розробили багатокутник (рис. 2), який дозволяє провести оцінку можливостей підприємства по факторам:
Рис.
2 – Багатокутник конкурентоспроможності підприємства
1) концепція товару та послуги, на якій базується діяльність підприємства;
2) якість товару, відповідність стандартам;
3) ціна товару;
4) власні та позикові фінанси;
5) торгівля;
6) після продажне обслуговування, забезпечує постійних клієнтів;
7) зовнішня торгівля;
8) передпродажна підготовка [2].
Однак найбільшої прихильності отримав підхід, об’єднує все фактори у дві групи: зовнішні та внутрішні. Ранжирування проходить в залежності від можливості підприємством впливати на них. До зовнішніх факторів відносять: поставщиків, конкурентів, споживачем, ринку та інших. До внутрішніх відносять маркетингову систему, менеджмент підприємства, репутацію підприємства, фінансову, інноваційну діяльність та інше. Даний підхід можна вважати найкращим, тому що підприємство є відкритою системою, на яку впливають як зовнішні так і внутрішні фактори.
3.2 Методичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства
У другому розділі Методика управління конкурентоспроможністю підприємства
було розкрито теорію і практику таких питань, як інформаційне забезпечення, особливості оцінювання конкурентоспроможності підприємства .
В сучасних умовах жорсткої конкуренції інформація є одним із головних чинників успішної та ефективної діяльності підприємства. На сьогодення, для ефективної діяльності підприємства, вже не достатньо лише досвіду керівництва, кількість конкурентів на ринку росте, тому виникає необхідність у залученні сучасних засобів для аналізу великої кількості інформації. Вчасно отримана інформація дозволяє підприємству реалізувати свої конкурентні переваги або взагалі здобути їх. Зазвичай при аналізі конкурентів проходить збір такої інформації:
1) доля ринку конкурентів;
2) слабкі та сильні сторони конкурентів;
3) реакція споживачів на маркетингові засоби конкурентів;
4) матеріальний, трудовий та виробничий потенціал;
5) управління підприємством.
Так як конкурентоспроможність – це відносна величина, тому виникає гостра необхідність у зборі інформації щодо конкурентів.
Існує багато визначень маркетингових досліджень. Наприклад, одне з них: Маркетингове дослідження - це засіб, який пов'язує споживача, клієнта і суспільство в цілому з ринком за допомогою інформації. Маркетингове дослідження - це засіб постійного та об'єктивного отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень
.
Інформація використовується для розпізнання можливостей і проблем; розробки, відбору та реалізації маркетингових заходів; відстеження ефективності проведених маркетингових акцій; аналізу ринку та тенденцій його розвитку.
Прийнято виділяти декілька етапів проведення маркетингових досліджень. В одних книгах їх виділяють сім, в інших дев'ять, в третіх - Одинадцять. Наведемо послідовність, що складається з дев'яти етапів:
1. Усвідомлення необхідності отримання інформації;
2. Конкретизація об'єктів дослідження і типу інформації;
3.Составление плану дослідження та визначення джерел інформації;
4. Розробка процедур збору даних;
5. Формування вибірки;
6. Збір даних;
7. Обробка даних;
8. Аналіз даних;
9. Представлення отриманих результатів [3, с 43].
Для отримання інформації в маркетингу використовуються наступні методи: опитування, експертний метод, спостереження, експеримент, пробний маркетинг, автоматична реєстрація даних та інші методи. Не виключена і закрита система одержання інформації, яка називається маркетингової розвідкою. Важливо при цьому не допускати порушень законодавства і комерційної етики.
Система маркетингового спостереження об'єднує відомості про стан зовнішнього середовища підприємства: про ринок і його інфраструктуру; про поведінку покупців, постачальників і конкурентів; про заходи державного регулювання ринкових механізмів; про курс валют; про ринкові частках підприємства і його конкурентів та інші. Ці дані зосереджені в публікованих періодичних та спеціальних виданнях, статистичних збірниках, кон'юнктурних оглядах комерційних дослідницьких організацій. Вони збираються також фахівцями з маркетингу на основі відвідування виставок та конференцій, проведення переговорів і ділових зустрічей.
Для аналізу долі ринку використовують таку формулу:
де Di – доля ринку і підприємства,
Qi – об’єм реалізованої і підприємством товару
Q – загальний об’єм продаж на ринку
Для виявлення рівня інтенсивності конкуренції на ринку можна використовувати показник дисперсій часток конкурентів на ринку:
=
де,
Чим більше значення має цей показник, тим більше загострена конкурентна боротьба на ринку.
Оцінювання конкурентоспроможності підприємства є дуже важливою частиною управління конкурентоспроможністю. Після оцінювання підприємство може побачити наскільки воно є конкурентоспроможним. Також, саме від стану підприємства й розробляється стратегічний план щодо підвищення конкурентоспроможності. Крім того оцінювання конкурентоспроможності підприємства є необхідним для таких заходів:
1) вибору контрагентів для спільної діяльності;
2) складання програми виходу підприємства на нові ринки збуту;
3) здійснення інвестиційної діяльності.
У економічній літературі виділяють такі підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства:
1) матричні методи. Цей метод полягає у маркетинговій оцінці діяльності підприємства, через життєвий цикл продукції підприємства;
2) методи, які засновані на оцінюванні конкурентоспроможності товару. Цей метод передбачає, що конкурентний товар це апріорі конкурентне підприємство. Але, на нашу думку, ці методи є не універсальними;
3) методи засновані на теорії ефективної конкуренції. Цей метод базується на бальній оцінці можливостей підприємства, за рахунок існуючих ресурсів;
4) комплексні методи. Сутність цього методу полягає у виявленні поточної та потенційної конкурентоспроможності.
Проаналізувавши ці методи можна виявити загальний недолік, який полягає у тому, що майже кожний з методів полягає на факторах конкурентоспроможності. Кожний з методів передбачає перелік факторів, але зазвичай цей перелік досить великий і не завжди є можливість виявити ці фактори, а це, в свою чергу, приведе до недостовірного результату.
3.3 III розділ
У третьому розділі будуть запропоновані рекомендації по підвищенню конкурентоспроможності підприємства.
Висновки
Результати та висновки одержані під час виконання роботи:
1) уточнено поняття конкурентоспроможність
підприємства та розглянуті рівні конкурентоспроможності;
2) виявлені основні фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємства;
3) були виявлені шляхи щодо інформаційного забезпечення підприємства;
4) були проаналізовані основні методи оцінки конкурентоспроможності.
При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2012 року.
Перелік посилань
Портер М. Конкуренция: пер. с англ. М., 2001.
Олливье А., Дайан А., Урсе Р. Международный маркетинг: пер. с фр. М., 1993.
Дюков И.И. Управление конкурентоспособностью компании. Учебное пособие. – СПб: СПбГУ ИТМО, 2011. – 100с.
Белоусов В.Л. Анализ конкурентоспособности фирмы // Маркетинг в России и за рубежом. 2001. 5 С. 25.
Игольников Г., Патрушева Е. Что понимать под конкурентоспособностью, инвестиционной привлекательностью и экономичностью производства // Рос. экон. журн. - 1995. - № 11. - С. 108 - 111.
Е.А. Сысоев Факторы конкурентоспособности предприятия: подходы и составляющие//Экономика и управление, 2010
Афанасьев, М.П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы / М.П. Афанасьев. - М. 2005. -289 с.
Грузинов, В.П. и другие. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под редакцией Грузинова, В.П. - М.: Банки и Биржи, ЮИИТИ, 2003. - 402 с.