Біографія
Особистісне становлення
Дитинство
Я народилася в саму чудову пору року – влітку, 11 червня 1994 року. Мої прекрасні батьки подарували мені чудові дошкільні роки, мама привчала до порядку і удосконалювала мене з дитинства – гуртки дошкільної освіти, спортивних танців і гімнастики, тато прищеплював мені смаки, які успішно закріпилися і допомагають мені донині.
Але, незважаючи на безмежну любов до батьків, основоположне місце в моєму житті займає моя бабуся, яка приймала в моєму дорослішанні найактивнішу участь, обдаровувала мене любов'ю і теплотою, виховала і виростила мене після розлучення батьків. Незважаючи на цю неприємну подію, я не стала сумувати, а продовжувала розвиватися, завдяки підтримці бабусі і власному внутрішньому прагненню до кращого.
Дошкільні роки запам'яталися моїм величезним інтересом до книг, я читала кожну вільну хвилину: за обіднім столом, на лавочці в сквері, вночі під ковдрою, роблячи вигляд, що давно сплю. Книги занурювали мене в захоплюючий світ і відкривали багато нового, завдяки їм вдавалося відволікатися від внутрішніх переживань і поганих думок.
Школа, технікум
1 вересня 2001 року переді мною гостинно відкрилися двері Донецької загальноосвітньої школи № 51. Ніколи не забуду, як все було дивно цікаво, і як сильно хотілося пошвидше застосувати свої вже накопичені навички в шкільних стінах і приємно порадувати вчителів, які були для нас найбільш добрими людьми і провідниками в захоплюючий світ знань. Незважаючи на мій зовнішній серйозний і зосереджений вигляд, за шкільною партою всидіти було досить складно, хотілося втекти з уроку і усамітнитися в бібліотеці. Але все-таки, сила волі і розуміння того, що відбувається виходили на перший план в цій боротьбі бажаного з дійсним, і я вбирала знання як губка.
Час минав і незабаром, так сталося, що я залишилася жити тільки з бабусею, коли у батьків почалася своя нове життя, моє – перетворилося в самостійне. Воно почалося у мене з 4-го класу, довелося розпрощатися з дитинством і дивитися на, здавалося б, найпрекрасніший шкільний час, усвідомленими і дорослими очима. У школі вдавалося досягати висот, як за шкільною партою, так і в різних спортивних секціях і олімпіадах. Вільного часу практично не було, не хотілося залишатися наодинці зі своїми думками і спасибі бабусі, яка завжди була поруч і тримала мене в тонусі.
За всім цим кругообігом подій час пролетів дуже швидко, і непомітно життя поставило перед вибором ВНЗ, в якому з'явиться можливість удосконалюватися і не залишатися на досягнутому рівні. Після 9-го класу, я вступила до Донецького політехнічного технікуму, в якому остаточно сформувалася як особистість. І цей час по праву був в моєму житті найбільш насиченим щодо подій, знайомств і отриманих знань. Дивовижний як за професійними, так і за людськими якостями викладацький склад на чолі з самим добрим куратором Наврічевскою Талою Григорівною, подарували незабутній етап в житті, наділили гідним багажем знань і, так би мовити, успішно підготували до нової дорослої подорожі під назвою університет
.
Професійне становлення
Університет
Незважаючи на профіль підготовки в технікумі молодшого спеціаліста в області економіки підприємства і заслужено отриманий червоний диплом, я завжди мріяла бути журналістом: писати, висловлювати свої думки і ділитися ними з людьми. Швидше за все, на це вплинула дитяча тяга до книг. Свій погляд на світ і все, що відбувається навколо, почав формуватися ще тоді, а згодом його захотілося тримати не тільки в голові, але і переносити на аркуш паперу. Але так буває в житті, що наші бажання не завжди збігаються з можливостями.
І, все-таки, я вирішила не звертати з не менш цікавої економічної доріжки, яка привела мене в Донецький національний технічний університет на кафедру менеджменту та господарського права. На час вступу було досить страшно від тягаря відповідальності і розуміння того, що ти прийшов за вищою освітою, а значить просто і легко вже не буде.Тем більш, закінчивши технікум, я почала сама заробляти собі на життя і робота в торговому відділі Донецького філіалу аптечного складу Оптима-Фарм
була вкрай відповідальною для моїх тоді невпевнених 18-ти років і присутності деякої вітряної і дитячої безтурботності.
Але незабаром, цей страх розвіявся, коли відбулося знайомство з викладачами, і я почала розуміти, що з такими цікавими людьми не буде нудно, а значить, і навчання не буде доставляти незручностей. Перші два роки бакалаврату пройшли цікаво і швидко, тим більше з огляду на те, що другий з них припав на досить несприятливі події в нашому місті і кардинально все змінив. В результаті коло одногрупників та викладачів звузилось, але настрій вдавалося тримати на рівні і радіти тому, що відбувається, не дивлячись ні на що. Другий курс, літо, сесія, державний іспит і все – я гордо тримаю в руках диплом бакалавра! Здавалося, що я тільки вступила, було страшно, але на то він і неповторний процес освіти, цінувати потрібно кожну хвилину, тому що час летить невблаганно швидко.
Зупинятися на досягнутому базисі знань я не збиралася і з упевненістю почала штурмувати новий щабель в освіті – магістратуру. За час першого курсу магістратури, з викладачами виходило співпрацювати тісніше, написання тез, публікації, вибір теми майбутньої дисертації. Всі вони радували нас і підтримували, надавали допомогу, що додавало сил і впевненості в своєму навчанні. Дуже вдячна моєму науковому керівнику, Шелегеді Беллі Григорівні, неперевершеному фахівцю, на якого будь-який початківець менеджер буде рівнятися і пишатися тим, що вдалося з нею співпрацювати. Так само хотілося висловити подяку Шумаевій Олені Олександрівні, яка на першому курсі магістратури відкривала в мені нові грані в управлінні персоналом і завдяки їй, я досягала багатьох успіхів в роботі, про яку розповім в індивідуальному розділі.
Цілі і плани на найближче майбутнє
Найближче майбутнє ставить переді мною найголовнішу мету – написання і успішний захист магістерської дисертації, що, безумовно, відкриє нові можливості в моєму подальшому становленні та розвитку. А розвиток – процес, який не повинен припинятися, саме він дозволить знайти себе в бажаній сфері діяльності і гідно там функціонувати, чого я і бажаю сама собі.
Пам'ятаю про маленьку мрію отримати філологічну освіту, і впевнена, що в подальшому зможу подарувати собі такий досвід, а незабаром і почати свій перспективний бізнес, який буде приносити мені задоволення, і в якому я зможу зарекомендувати себе як професіонала.