Біографія
Особистісне становлення
Я, Чернишов Дмитро Миколайович, народився в 2000 році в кінці зими, 21 лютого. Моїм рідним містом є Донецьк, на той момент обласний центр Донецької області.
Мої перші спогади, звичайно ж, пов'язані з батьками. Я ріс у дружній родині, де батьки приділяли достатньо часу як мені, так і моїй сестрі. Тато завжди був моїм найкращим другом - час, проведений з ним, був начебто свято. Це і спільні перегляди фільмів, і їзда на велосипедах, і катання на лижах і санках. А мама навчила мене читати і розвила любов до цього заняття.
З самого раннього дитинства я володів чудовою пам'яттю. Ще не вміючи розмовляти, я, напевно, запам'ятовував напам'ять вірші з дитячих книг, які мені читала мама. І як тільки розмовляти навчився, став декларувати більші за обсягом вірші, чим вражав усіх своїх родичів.
З 6 до 17 років я навчався в Донецькій загальноосвітній школі №22. Хотілося б подякувати своїм вчителям за знання, які вони мені дали. Найбільш хочу виділити мою класну керівницю Рачинську Ольгу Вікторівну. Вона завжди сприймала нас як своїх рідних дітей і приділяла нам масу часу. Саме вона розвила в мені любов до математики.
Завдяки гарній пам'яті і любові до читання навчання давалося мені досить легко, що дозволило закінчити школу з відмінними оцінками.
У дитинстві я відвідував різні гуртки, але ні в одному з них не домігся значних успіхів. Тож я виріс із безліччю нерозпущених талантів. Хоча, в успіхи можна зарахувати те, що мені вдалося вивчити англійську мову, і володію я їю досить гарно. Цьому також посприяло те, що з 2015 року мені випала можливість спілкуватися з носієм мови, який приїхав в ДНР з Америки.
У дитинстві я захоплювався авіацією, мріяв стати пілотом. Але політична обстановка і погане фізичне здоров'я поховали цю мрію.
Професійне становлення
Через природну скромність і сором'язливість налагоджувати контакти з однолітками мені було складно, тому я вирішив пов'язати своє життя з комп'ютером, в спілкуванні
з яким справи йшли набагато краще. Він вабив мене з того самого моменту, коли я навчився ходити і зміг дістати до клавіатури. Спочатку це, звичайно ж, були ігри. Але потім тато показав мені графічні редактори, і це стало захопленням. Поступово від малювання в програмах Paint, CorelDRAW і 3ds Max я перейшов до відеомонтажу в Movavi Video Editor. З кожною наступною роботою мені ставало все цікавіше і цікавіше.
Саме тому після здачі випускних іспитів в школі мною було прийнято рішення вступати до ВНЗ на спеціальність, пов'язану з програмуванням. З вибором ВНЗ проблем не виникло - хоч мене і зманював Донецький Національний Університет, я твердо націлився на ДонНТУ (колишній ДПІ), оскільки мені він здався більш перспективним вибором. До того ж, в цьому ВНЗ мій батько отримав дві вищі освіти і дуже добре відгукувався про цей навчальний заклад.
Але з вибором спеціальності виникли деякі труднощі, оскільки на той момент я не цілком розумів, який саме навик володіння компьтером Я бажаю отримати. І, зваживши всі за
і проти
, я вирішив вступати на спеціальність Системи автоматизованого проектування (САПР)
,
тому що зацікавився конструюванням об'єктів і можливістю моделювання фізичного впливу на них. Згодом я залишився задоволений тим, що вибрав саме цю спеціальність.
Перший рік навчання у ВНЗ був складним. Нові дисципліни, нові викладачі, розрізненість навчальних корпусів. Але було цікаво, і це надавало впевненості в правильності обраної професії.
Предмети за фахом мені дуже подобалися. Багато в чому це заслуга викладачів, які вміло і захоплююче підносили студентам досить складний матеріал.
Моїм науковим керівником став професор кафедри програмної інженерії Григор'єв Олександр Володимирович, к.т.н. Він здався мені надійною, хоч і злегка мрійливою, людиною, яка знає свою справу. Його керівництво і допомога в написанні бакалаврської дипломної роботи і навчанні в цілому є неоцінними, за що я йому дуже вдячний.
За час навчання я став автором 5 наукових статей, які були написані у співавторстві з моїм науковим керівником.
Після закінчення бакалаврату я вирішив подати документи для вступу до магістратури, оскільки хотів отримати більш надійний фундамент знань для майбутньої роботи. Подолавши вступні іспити, мені вдалося вступити на перший курс магістратури. Науковий керівник мені дістався той же, і разом з ним я працюю над написанням своєї магістерської дипломної роботи.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Серед найближчих планів на майбутнє головне місце займає успішне написання дипломної роботи і закінчення магістратури. Далі бажано знайти роботу за фахом і розвиватися в даній галузі.
Загалом, потрібно знайти своє гідне місце в цьому божевільному світі і діяти, опираючись на ситуацію.