 |
Дитинство | Школа | Унiверситет | Плани і цілі на майбутнє
Дитинство
Я, Погоріла Ольга Олександрівна, народилася прекрасним ранком у понеділок 3 червня 1985 року. Моя мати, Погоріла Вікторія Костянтинівна закінчила Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту ім. академіка Оразцова, котрий був заснован в 1809г. і раніше називалося вище імператорське училище інженерів залізничного транспорту, за фахом «Автоматика, телемеханіка і зв'язок на залізничному транспорті». І ось вже 25 років вона працює в Донецькій дистанції сигналізації і зв'язку Донецької залізниці. Мій батько, Погорілий Олександр Федорович, в 17 років закінчив мед училище, потім служив в армії, а після цього закінчив Донецький медичний інститут. Працював в психіатричній лікарні, на швидкій допомозі, головним лікарем, невропатологом і іглотерапевтом. В даний момент займається приватною медичною практикою. Ще у мене є сестра Анастасія, яка зараз є студенткою Донецького Політехнічного технікуму, за фахом «Економіка підприємства»
У дитинстві я була дуже доброю і слухняною дівчинкою. Мої батьки дуже мною пишалися. Я завжди ходила в одні ясла, тому перехід в дитячий сад для мене був важкий. Побувала в багатьох дитячих садках, але пам'ятаю тільки один, який був останнім, називається він «Ластівка». Пам'ятаю, що були дуже хороші вихователі, багато іграшок і дуже-дуже не смачна їжа, яку я не соромлячись складала в стіл, вихователям і батькам це не подобалося. Ще з самого молодшого віку мені подобалося займатися спортом, я ходила на танці для найменших, а у віці 5-лет зайнялася художньою гімнастикою. Як уже згадувалося, я була хорошою дочкою, і більше всього на світі мені хотілося мати сестричку. І ось, у віці шести років 29 червня 1991 року у мене з'явилася сестричка Настя, яка теж потім ходила в дитсадок «Ластівка».
Школа
Я провчилася 9 класів в загальноосвітній школі №54. Моя мама закінчила цю школу, і за традицією, моя сестра теж там вчилася. На жаль, не пам'ятаю свою першу вчительку, але це не важливо, тому що я пам'ятаю другу. Звали її Вера Володимирівна, вона була добра уважна і красива, дуже багато зробила для нас, її першої дітвори. У цей період я продовжувала займатися художньою гімнастикою і навіть зайняла I-е місце в змаганнях. Але в 7 класі мені довелося кинути цей прекрасний вид спорту. Далі я займалася волейболом і легкою атлетикою. А протягом 2 років відвідувала театр костюма і моди «Мельпомена», отримавши надалі диплом манекенниці. У середній школі вчилася у фізико-математичному класі, ніколи не була відмінницею, оскільки деякі вчителі відносилися до мене дуже упереджено, напевно, із-за поганої поведінки. Проте у мене відкрилися великі здібності до хімії, фізики і біології, тому після 9-го класу я вирішила вступати до Донецького медичного ліцею. Як я рада, що не поступила! А пішла вчитися в загальноосвітню школу №47, на базі 10 і 11 класу якої тоді був ліцей при залізничному інституті. Ось тоді і відкрилися мої таланти до математики і інформатики. А ще, після закінчення я отримала диплом оператора ПЕOМ.
Унiверситет
У виборі Вузу я аніскільки не сумнівалася, тільки технічний університет. А ось спеціальність.. Дуже хотілося поступати на ПО, але відрадили батьки, запропонувавши спеціальність ЕКІ. Оскільки у мене були знайомі, що раніше поступили на цю спеціальність і добре її рекламували, я погодилася! І успішно поступила по рейтингах. Тепер я була студенткою! У нас була чудова група і багато нових предметів. Найжахливішим був предмет «Політична економія», я думаю, всі студенти наший спеціальності мають саме такі спогади про нього. Це тепер я думаю: «А що ж в ньому було складного?» На другому курсі університету я вирішила зайнятися вивченням німецької мови. Пішла займатися в Донецьку філію «Перших київських державних курсів іноземних мов». Вчитися було не складно, але цьому доводилося приділяти багато часу, тільки самі заняття були 2 рази на тиждень по 3 години без перерв. Ці мої старання привели до отримання в 2005 році диплома, про те, що я закінчила курс вивчення мови і склала іспити на рівень das neue Zertifikat Deutsch. Тим часом я продовжувала вчитися, пройшов 2, 3, наступив 4 курс і потрібно було вибирати, йти в магістрат або продовжувати вчитися на фахівця. Батьки наполягли на першому, і ось я і стала студенткою магістрату. Я довго не могла придумати тему своєї магістерської дисертації, проте з керівником я визначилася відразу, це була Ситникова Ольга Дмитрівна, оскільки саме ті предмети, які вона викладала, більше всього подобалися мені. На тему мене наштовхнула мій дипломний керівник, і ось тепер я пишу магістерську дисертацію на тему: «Дослідження методів багатокритерійної оптимізації для оцінки і вибору партнерів для підприємств оптової торгівлі»
Плани і цілі на майбутнє
Після закінчення Вузу збираюся зробити кар'єру протягом 5 років. Через 10 років хочу відкрити власну справу, завоювати певний сегмент на ринку, розвиватися і розвиватися. А через 25 років мій стан буде більше 1000000. Тоді я почну думати про те, як зробити мир краще, і к кінцю свого життя напишу 3 томи мемуарів, а мої ідеї утілять майбутні покоління.
|
 |
