Студентка Донецького національного технічного університету за фахом Електричні системи електроспоживання (ЕСЕ) із ступенем підготовки Магістр бюджетного відділення, отримала в 2008 році диплом бакалавра з відзнакою. До навчання відношуся серйозно і відповідально Середній бал за час навчання склав 4,98. Досконало володію російською і українською мовами.
Маю досвід праці з програмами:

• Windows 98/2000/XP,C++;
• MS Office 2000/2003,OpenOffice;
• Kompas-3D, MathCAD, Matlab;
• Corel, Photoshop;
• Windows 98/2000/XP/Vista;

Мені подобається вибрана спеціальність, а її значення для енергетики викликає пошану.

Я товариська цілеспрямована людина, прагну бути уважною, доброзичливою і чуйною до тих, оточуючих. У людях ціную порядність, чуйність, відповідальність і пунктуальність. Вільний час вважаю за краще проводити за читанням, спілкуванням з друзями або заняттям прикладним мистецтвом

Я, Онищенко Оксана Сергіївна, народилася 3 лютого 1987 року в місті Донецьку, де і зараз проживаю. У той рік зима була особливо холодна і снігова. У сім'ї я друге дитя – у мене є сестра – Онищенко Марія Сергіївна, яка старша за мене на 5 років. Батько - Онищенко Сергій Олександрович,металург і дуже пишається своєю професією.Мама - Онищенко Ніна Олексіївна, за освітою металознавець, а нині інженер по впровадженню і обробці «Асу-деканат» на електротехнічному факультеті.
У нашій дружній сім'ї завжди панував мир і згода. Батьки з дитинства прищепили нам з сестрою любов до праці, пошану до людей старшого покоління, почуття обов'язку, витривалість, чесність в стосунках з людьми. Вони, як і я, люблять, коли в будинку багато сміху і веселість, багато гостей.

Моє дитинство було безтурботним і світлим, як і у всіх. Старша сестра няньчила мене з пелюшок, водила в садок, заплітала коси і, звичайно, учила що «добре»,а що «погано». Вона навчила мене читати і писати ще в дитячому садку, куди я ходила без особливого ентузіазму. Мені дуже не хотілося пробуджуватися рано вранці і топати в садок, де не було мами і тата, які оточували мене турботою у будь-який час дня і ночі. Вихователі мене любили – я була дуже слухняною. Завжди виступала на святкових ранках. На одному з них була Снігуронькою – Дід Мороз, прийшовши в групу і сам мене вибрав на цю почесну посаду. У мене добре виходило читати вірші і танцювати. Ще в дитячому садку «Журавушка» я почала займатися танцями, що продовжилося на 14 років.

Вільний час в дитинстві, як і більшість міських дітей, проводив у дворі, парку і інших дорогих кожному міському дитяті місцях. Хоча, у відзнаці від більшості я кожне літо виїжджала з батьками в село до бабусі, де знайомилася зі всією красою і незабиваємо яскравим колоритом українського села. 

В школу я пішла в 1994 році. Навчалася в загальноосвітній школі №45 міста Донецька. Шкільні роки були насичені суспільною діяльністю. Часто обіймала посаду старости класу, була членом органу редколегії (малювання, оформлення стендів і тому подібне) Завжди виступала на шкільних лінійках завдяки сильному голосу і чіткій дикції, брала участь в організаційному і творчому житті класу.

З 6 по 11 клас брала участь в районних олімпіадах по математиці, хімії ( 1-е місце), біології (5-е місце), українській мові і літературі. Дуже любила і зараз люблю рукоділля (брала участь у виставках). 

Завжди старанно відносилася до навчання. З повагою і вдячністю відношуся до вчителів і викладачів. З особливою теплотою я згадую вчителів математики Балдіну Людмилу Михайлівну та української мови і літератури Шайду Світлану Григорівну, до цих пір пам'ятаю їх по-справжньому цікаві уроки. 

Любила допомагати батькам. Дуже люблю вирощувати рослини – у мене удома багато квітів. 

Щозими каталася з шкільними друзями на ковзанах, влітку – на велосипеді. Завжди любила плавати. Літні канікули я, як правило, проводила в дитячих здравницях (піонерських таборах). Це були чудові роки. Особливе місце в моєму серці і пам'яті займає ДОЦ «Артек», який мені пощастило відвідати 2 рази. 

У десятому класі я серйозно захопилася математикою, оскільки тяга до точних наук переважила всі інші захоплення. Захоплення цією наукою стало для мене тим фундаментом на якому я збиралася грунтовно закріпитися. І тому після закінчення 11-го класу питання про те, куди йти вчитися далі, не було проблемою: звичайно ж, в технічний вуз, тим більше що і рейтинг був здоланий успішно ще задовго до початку вступних іспитів. 

В 2004 році я стала студенткою електротехнічеськог факультету спеціальності «Електротехнічні системи електроспоживання» (ЕСЕ) Донецького національного технічного університету
За час, проведений в його стінах - маса приємних вражень, були, звичайно, і труднощі. Університет пред'являє високі вимоги до своїх студентів і викладачів, але до кінця навчання розумієш, що все було недаремно. ДонНТУ- це школа життя для його студентів, тут вони пізнають багато її сторін, ставлять перед собою конкретні цілі, вирішують, як їх досягти і досягають!
Перші враження про університет залишилися від перших зборів факультету. Того дня першокурсників вітав декан, Левшов Олександр Васильович, і тоді я остаточно усвідомила, що в житті настав новий етап і попереду ще багато нового і цікавого! Перші заняття, знайомство з групою нові предмети, нові інтереси. У стінах університету я розвивалася як особистість і багато чому навчилася. Спочатку я стала профоргом, а потім і старостою групи. Справляючись з цими обов'язками, з 2007 року я є головою Ради Студентської Самоврядності свого факультету і до сьогоднішнього дня є членом Вченої ради факультету ЕТ і членом Вченої ради університету.
Будучи членом Ради Студентської Самоврядності університету відвідувала міжнародний студентський форум «Украина-Россия» у м. Харків (2007г.), всеукраїнську конференцію «Skip. Студентське самоврядування» м. Севастополь (2008г). Після поїздок залишилися маса приємних спогадів, фотографій і нових друзів мене з'явилися певні навики спілкування з людьми і організаторські здібності.Після вступу в магістратуру моїм науковим керівником став професор кафедри ЕПГ Ковальов Олександр Петровіч, який займається питаннями надійності систем електроспоживання. Тема, яку він мені запропонував: «Оцінка живучості підстанцій 110/35/10 кв, яка живить електроенергією промислові предприємства» дуже цікава. Зараз, працюючи над магістрською роботою, я повністю переконалася, що прийняла вірне рішення і не помилилася з керівником.

 Своє майбутнє я бачу світлим і щасливим, повним приємних несподіванок. Після закінчення магістратури я здобуду другу вищу економічну освіту. Надалі мені хотілося б знайти гідне застосування своїм знанням на роботі за фахом. Чекаю від життя лише приємних сюрпризів і твердо вірю, що у мене все скластися відмінно.