ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Перехід України до ринкових форм господарювання створив безліч складних економічних проблем. І однією з таких залишається підвищення економічної ефективності та результативності виробництва. Головними завданнями розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне підвищення ефективності виробництва і заняття стійких позицій підприємствами на внутрішньому та міжнародному ринках.

Щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців необхідно вигідно виділяться на тлі підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якість продукції, і її ціна. Чим вище якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупця. Ці показники як раз і укладені в собівартості продукції. Таким чином, собівартість є основою визначення цін на продукцію. Систематичне зниження собівартості промислової продукції – одне з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва.

Собівартість надає безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності. Тому формування витрат виробництва і обігу, їх облік, мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій. Від рівня собівартості продукції залежить обсяг прибутку і рівень рентабельності підприємства: чим економніше використовуються трудові, матеріальні та фінансові ресурси при виробництві продукції, тим вище ефективність виробництва, тим більший прибуток.

Світова практика показує, що реалізація такого завдання зазвичай гарантується наявністю в організації системи менеджменту якості (СМЯ), яка повинна відповідати принципам Загального управління якістю (Total Quality Management – TQM). Загальне управління якістю є філософією, яка може і повинна бути покладена в основу цієї діяльності для постійного поліпшення всіх процесів діяльності організації. Філософія TQM безпосередньо пов'язана і базується на серії норм забезпечення якості, закладених у серії міжнародних стандартів серії ISO 9000, розроблених Міжнародною організацією стандартів (International Standards Organization – ISO).

1. Актуальність теми

Ефективність – найважливіша соціально-економічна категорія, для якої характерні властивості динамічності і історичності. На всіх етапах історичного розвитку суспільство завжди цікавило питання: ціною яких витрат і ресурсів досягається кінцевий виробничий результат. Отже, вихідна модель кількісної оцінки ефективності являє собою співвідношення між економічними результатами і витратами, ресурсами.

Максимізація кінцевих результатів з одиниці витрат і ресурсів або мінімізація витрат і ресурсів на одиницю кінцевого результату – така первинна мета суспільства, трудового колективу, окремої особистості.

Кризовий стан економіки з особливою актуальністю ставить необхідність вирішення проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності виробництва. Загальна криза господарювання посилює й ускладнює вирішення проблем економічної ефективності, зумовлює необхідність не тільки глибокого дослідження його причин, а й обгрунтування нових, нетрадиційних шляхів виходу із економічної ситуації. Цим визначається актуальність дослідження, необхідність теоретичного і практичного узагальнення процесів управління ефективністю виробництва на рівні промислових комплексів (підприємств), і вирішення проблем на основі створення економічного механізму підвищення ефективності виробництва.

Підвищення ефективності та результативності виробництва є однією з найактуальніших проблем, успішне вирішення її дає величезні можливості для подальшого розвитку економіки країни та підвищення рівня життя населення.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Метою даної роботи є розгляд шляхів підвищення ефективності та результативності виробництва на основі вимог міжнародних стандартів ISO 9000.

Завданням є розгляд, аналіз і вивчення механізму підвищення ефективності та результативності виробничої діяльності підприємства, виявлення факторів і методів підвищення ефективності виробництва і впровадження їх у промисловій галузі України.

Об'єкт дослідження: шляхи підвищення ефективності та результативності виробництва на основі вимог міжнародних стандартів ISO 9000.

3. Огляд досліджень та розробок

Даній проблемі присвячено велику кількість робіт вітчизняних і зарубіжних вчених, серед них можна виділити: Друкера П.Ф., Устенко О.Л., Маркіна І.А., Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С., Андрійчука В.Г., Саблука П.Т., Новикова Ю.М., Караман М.М., Румянцеву З.П., Мазура І.І., Шапіро В.Д., Ольдерогге Н.Г., Мільнера Б.З. і ін.

4. Виклад основного матеріалу

4.1 Поняття ефективність і результативність

 

Загальновідомо, що категорію ефективності можна віднести до розряду ключових в економіці. Ефективність є одним з найважливіших показників людської активності, узятим з точки зору її здатності забезпечити кінцевий результат. Як економічна категорія ефективність дає єдину якісно-кількісну характеристику результативності господарювання [1].

Прийнято вважати, що термін ефективність з'явився спочатку в економічній літературі в роботах Вільяма Петі (1623-1687 рр..) – Англійського економіста, родоначальника класичної політекономії, основоположника трудової теорії вартості – і глави школи фізіократів, французького економіста Франсуа Кене (1694-1774 рр..). Однак як самостійне економічне поняття ефективність ними не розроблялася. Вони вживали цей термін у значенні результативності і використовували його для оцінки тих чи інших урядових чи приватних заходів залежно від того, сприяли ті чи ні пожвавленню економічного життя [2].

Більшість авторів сходяться на думці про те, що основоположником теорії економічної ефективності є видатний шотландський економіст Адам Сміт. Надалі його ідеї отримали розвиток в працях Д. Ріккардо, К. Маркса та інших. Представником класичної політекономії Давидом Ріккардо (1772-1823 рр..) Були зроблені спроби оцінки ефективності капіталу. Зокрема, він довів, що чим менш довговічний капітал, тим більше потрібно постійно витрачається праці для збереження його первісної ефективності. У Д.  Ріккардо термін ефективність використовувався вже не в значенні результативність, а як відношення результату до певного виду витрат. З цього часу поняття ефективність набуває статусу економічної категорії [3].

К.Маркс говорив про те, що виробництво ефективно, якщо при мінімумі авансованого капіталу виробляти максимальну кількість продукту з можливо меншими витратами сил і засобів. Свій внесок у розвиток категорії ефективності внесли такі зарубіжні вчені, як Пітерс Т., Уотермен Р., Харрінгтон Дж., А. Файоль, Г. Емерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд та інші, думки яких сходиться в тому, що саме ефективність з точки зору управлінців є найбільш важливою характеристикою діяльності підприємства. Однак ефективність як самостійне економічне поняття вони не дослідили, а тільки використовували цей термін у значенні результативності управління і розглядали його на макрорівні щодо дій суб'єкта управління – уряду держави. Так, у книзі К.Р. Макконнелла і С.Л. Брю, безпосередньо сама наука визначається через поняття ефективності. На думку авторів «Економікс досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою максимального задоволення матеріальних потреб людини». Вони відзначають, що економічна ефективність «характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, які використовуються у процесі виробництва, та отриманого в результаті кількості будь-якого продукту. Більша кількість продукту, отриманого від даного обсягу витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту від даної кількості витрат вказує на зниження ефективності»[4].

У вітчизняній економічній літературі поняттю ефективність присвячено безліч наукових праць і досліджень. Дискусії в цьому напрямку не припинилися і з початком кардинальних економічних перетворень, коли на перший план були висунуті інші, на перший погляд, більш актуальні питання. У загальному уявленні ефективність (у перекладі з латинської – дієвий, продуктивний, що дає результат) характеризує розвинені різні системи, процеси, явища.

Ефективність виступає як індикатор розвитку. Вона ж – його найважливіший стимул. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду діяльності та їх сукупності, ми визначаємо конкретні заходи, що сприяють процесу розвитку, і відсікаємо ті з них, що ведуть до регресу. Як категорія вона має дві сторони – якісну і кількісну. Якісна сторона відображає її логічне, теоретичний зміст, тобто сутність категорії. Кількісна сторона розкриває дію закону економії часу, а саме, відображає економію часу при досягненні цілей суспільного виробництва в ході всього відтворювального процесу і на окремих його фазах у масштабі всього народного господарства, окремих його регіонів, галузей, господарських суб'єктів. Тобто на всіх історичних етапах розвитку людського суспільства воно має економно витрачати свої сили, досягаючи розширення випуску продукції при мінімальних витратах засобів. А це і є об'єктивно існуючий критерій економічної ефективності на всіх щаблях розвитку суспільства.

Ряд авторів, у т.ч., А. Бугуцького, П.Т. Саблук, Ю.М. Новіков, М.М. Караман вважають, що ефективність – це не просто результативність виробництва, а співвідношення результату або ефекту виробництва до витрат суспільної праці. Так, з точки зору А.  Бугуцького, ефективність виробництва можна розглядати як виробництво товару з найменшими витратами, використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва певного обсягу продукції при мінімальних середніх загальних витратах [5].

У той же час П.Т. Саблук вважає, що критерій ефективності завжди показує співвідношення результатів до витрат. Ю.Н. Новіков вказує, що поняття економічна ефективність означає завжди позитивний результат, який виражений у грошовій формі. В.Г. Андрійчук визначає економічну ефективність як таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, при якому отримують вартісні показники ефективності виробництва [6].

М.М. Караман стверджує, що економічна ефективність - це співвідношення отриманого результату і всіма витратами праці і використаних коштів на його виробництво [7].

Поняття ефективності розглядаються в працях сучасних вчених Мочерного В.І., Петрова І.В., Синіциної Т.А., Ефімової О.В. та інших, які пояснюють цю категорію по-різному. Підвищення ефективності виробництва є однією з найактуальніших проблем, успішне вирішення її дає величезні можливості для подальшого розвитку економіки країни та підвищення рівня життя населення [8].

Однією з умов успішної діяльності будь-якого підприємства відповідно до вимог МС ISO 9000 є проведення моніторингу та вимірювання результатів діяльності. Проте будь-який результат може бути цікавий тоді, коли він може бути порівняний з витратами на його отримання. Інакше кажучи, при проведенні аналізу діяльності підприємства необхідно зіставляти результативність (вимоги ISO 9001:2008) з ефективністю (вимоги ISO 9004:2000) [9]..

Результативність визначається стандартами ISO 9000:2005 як ступінь реалізації запланованої діяльності та досягнення запланованих результатів. Крім того, пояснюється, що результативністю може вважатися приведення у виконання, досягнення (ступінь закінченості дії), виконання, проведення (ступінь виконання) команди, обов'язки (боргу), призначення (мети), обіцянки. Ефективність, відповідно до стандарту ISO 9000:2005 – зв'язок між досягнутим результатом і використаними ресурсами [10]..

Сутність результативності – щось таке, що можна охарактеризувати таким собі числом (досягнутим результатом), тобто традиційним ставленням результату до витрат. В англійській мові існують два терміни – efficiency і effectiveness, словникові еквіваленти яких однакові – ефективність. Однак між цими термінами існує змістовне відмінність: efficiency зазвичай відноситься до використання засобів (ресурсів), у той час як effectiveness (результативність) має відношення до організаційних цілей, поведінки та розвитку. У першому випадку поняття ефективність характеризує ступінь раціональності використання фінансових, організаційних, матеріальних, тимчасових і людських ресурсів. Ефективна організація сфокусована на досягнення ефектів за рахунок структурної та ресурсної оптимізації та контролю внутрішньо-організаційних витрат. У другому випадку термін ефект використовується в контексті співвідношень причина-результат.

Про співвідношення результативності та ефективності згадується у відомій роботі з менеджменту. Щоб бути успішною протягом довгого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей організація повинна бути як ефективною, так і результативною. За словами відомого вченого Пітера Друкера, результативність є наслідком того, що робляться потрібні, правильні речі (doing the right things). І перше, і друге однаково важливо ... [11].

Результативність, в тому сенсі, що робляться правильні речі є чимось недосяжним, що важко визначити, особливо якщо організація внутрішньо неефективна. Але ефективність зазвичай можна виміряти і виразити кількісно, тому що можна визначити грошову оцінку її входів і виходів. Саме результативність як показник, що відображає правильне ділення речей, зобов'язана мати кількісне вираження. Отже, результативність – певний показник нема кого процесу, показник того, що в кінці процесу виходить щось, заздалегідь заплановане. Під результативністю організації розуміється її здатність досягти встановлених зовнішніх цілей, націленість на те, щоб усі її організаційні рішення і дії відповідали критеріям, встановленими зовнішнім середовищем. Це фокусування організацій на постійний пошук нових можливостей у створенні нових видів продукції, інвестицій, на пристосування свого внутрішнього середовища до зовнішніх обставин і умов діяльності, на майбутнє. Таким чином, організації можуть бути дуже ефективними, але абсолютно не результативними.

4.2 Поняття процес і процесний підхід

 

"Процес – сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих видів діяльності, яка перетворює входи на виходи" або в англійському варіанті "Process – set of interrelated and interacting activities which transforms inputs into outputs".

Процес – це серія операцій (видів діяльності), які здійснюються над вихідним матеріалом (вхід процесу), збільшують його цінність і приводять до певного результату (виходу процесу). Цінність вихідного матеріалу збільшується за рахунок застосування кваліфікаційного праці та знань [12].

Таким чином, процес – це послідовність дій, згрупованих:

– За видом діяльності (схожі функції);

– По результату діяльності (продукту);

– За доданою вартістю для клієнта.

Розробники останній версії міжнародних стандартів сертифікації системи якості серії ІSО 9000 підкреслюють, що основним досягненням цієї версії є саме процесний підхід у досягненні якості. Стандарт ІSО 9001:2008 – цитата: Справжній стандарт відстоює застосування принципу процесного підходу при розробці, впровадженні та поліпшенні результативності системи менеджменту якості з метою підвищення задоволеності споживачів шляхом виконання їхніх вимог. Для успішного функціонування організація повинна визначити і управляти численними взаємопов'язаними видами діяльності.

Діяльність, що використовує ресурси і керована з метою перетворення входів у виходи, може розглядатися як процес. Часто вихід одного процесу безпосередньо є входом наступного. Застосування в організації системи процесів разом з їх визначенням та взаємодіями, а також їх менеджмент процесів можуть вважатися процесним підходом.

Перевага процесного підходу полягає в безперервності управління, яке він забезпечує на стику окремих процесів у межах системи, а також при їх комбінації і взаємодії. Під процесним підходом до організації та управління діяльністю підприємством (Рис. 4.1) розуміється орієнтація діяльності підприємства на бізнес-процеси, а системи управління підприємства на управління як кожним бізнес-процесом окремо, так і всіма бізнес-процесами підприємства. При цьому системи якості підприємства забезпечує якість технології виконання бізнес-процесів в рамках існуючої або перспективної організаційно-штатної структури та організаційної культури підприємства.

Основні елементи процесного підходу

Рисунок 4.1 – Основні елементи процесного підходу

У рамках процесного підходу будь-яке підприємство розглядається як бізнес-система, яка являє собою пов'язане безліч бізнес-процесів, кінцевими цілями яких є випуск продукції або послуги. Під бізнес-процесом розуміють сукупність різних видів діяльності, які разом узяті, створюють результат (продукт, послугу), що має цінність для споживача, клієнта або замовника. В якості клієнта може бути інший бізнес-процес.

Зазвичай на практиці застосовуються такі види бізнес-процесів (рис.4.2):

– Основний, на базі якого здійснюється виконання функцій з поточної діяльності підприємства з виробництва продукції або надання послуг;

– Допоміжний, на базі якого здійснюється забезпечення виробничої та управлінської діяльності організації.

Основні і допоміжні процеси

Рисунок 4.2 – Основні і допоміжні процеси
(анімация: 6 кадрів, 6 циклів повторення, 120 кілобайт)

 

Бізнес-процес – це ланцюжок робіт (операцій, функцій), результатом якої є який-небудь продукт або послуга. У ланцюжок зазвичай входять операції, які виконуються структурними елементами, розташованими на різних рівнях організаційної структури підприємства. Кожен бізнес-процес має свої межі (Рис. 4.3) і певні ролі.

Межі бізнес-процесів

Рисунок 4.3 – Межі бізнес-процесів

4.3 Визначення результативності виробничих процесів

 

Для отримання об'єктивної та достовірної оцінки необхідно щоб результативність всіх процесів визначалися за загальною схемою, яка повинна бути задокументована на підприємстві і оновлюватися при необхідності. У запропонованому алгоритмі визначення результативності починається з вибору процесу та збору для нього необхідної інформації, джерелами якої можуть служити звіти підрозділів, акти, протоколи, нормативна документація тощо. Залежно від специфіки процесу і наявних даних необхідно розробити список показників, які найбільш повно на даний момент можуть охарактеризувати стан процесу.

Ці показники повинні відповідати таким вимогам [13]:

– Однозначність (зв'язок зі стратегічними показниками організації);

– Прозорість для керівників організації;

– Зрозумілість виконує процес персоналу;

– Вимірність (показники повинні бути вимірні в цифровому вираженні);

– Зручність для власників процесів, керуючих ними на основі цих показників.

Слід уникати складних, важко вимірюваних показників. Найкраще обмежитися простими показниками, заснованими на здоровому глузді.

Необхідно, щоб обрана система показників процесів була:

а) достатньо повною, щоб адекватно оцінювати результати процесів і процедур;

б) вартість її повинна бути адекватна цінності інформації;

в) досить наочною і простий для аналізу і зіставлення інформації.

Нормованих значення показників вибираються на підставі попереднього досвіду про стан і функціонування процесу, а так само враховуючи вимоги нормативної документації. Ці значення можуть бути вказані у паспортах процесів. Необхідно також вирішити питання про цільових значеннях показників, джерелами яких є Політика і цілі у сфері якості, стратегічні плани підприємства і його підрозділів. Розрахункова формула для визначення поточного значення показника повинна відображати сенс поняття результативність. Отримане значення необхідно порівняти з нормованим та цільовим значеннями показника результативності процесу, і визначитися які дії треба запровадити щодо цього показника. Після того як всі показники даного процесу розглянуті, необхідно розрахувати загальну результативності процесу з урахуванням вагомості її показників і оцінити.

4.4 Визначення ефективності виробничих процесів

 

Вимірювання ефективності виробництва передбачає встановлення критерію економічної ефективності, який повинен бути єдиним для всіх ланок економіки – від підприємства до народного господарства в цілому. Таким чином, загальним критерієм економічної ефективності виробництва є зростання продуктивності суспільної праці. В даний час економічна ефективність виробництва оцінюється на основі даного критерію, що виражається в максимізації зростання національного доходу (чистої продукції) на одиницю праці.

На рівні підприємства формою єдиного критерію ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва знаходить конкретне кількісне вираження у взаємопов'язаної системі показників, що характеризують ефективність використання основних елементів виробничого процесу.

Система показників економічної ефективності виробництва повинна відповідати наступним принципам:

– Забезпечувати взаємозв'язок критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва;

– Визначати рівень ефективності використання всіх видів, застосовуваних у виробництві ресурсів;

– Забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління;

– Стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності виробництва.

З урахуванням зазначених принципів визначена наступна система показників ефективності виробництва.

1) узагальнюючі показники:

– Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів;

– Прибуток на одиницю загальних витрат;

– Рентабельність виробництва;

– Витрати на 1 карбованець товарної продукції;

– Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва;

– Народногосподарський ефект використання одиниці продукції;

2) показники ефективності використання праці (персоналу):

– Темп зростання продуктивності праці;

– Частка приросту продукції за рахунок збільшення продуктивності праці;

– Абсолютне і відносне вивільнення працівників;

– Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу;

– Трудомісткість одиниці продукції;

3) показники ефективності використання виробничих фондів:

– Загальна фондовіддача;

– Фондовіддача активної частини основних фондів;

– Рентабельність основних фондів;

– Фондомісткість одиниці продукції;

– Матеріаломісткість одиниці продукції;

– Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів:

– Оборотність оборотних коштів;

– Рентабельність оборотних коштів;

– Відносне вивільнення оборотних коштів;

– Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції);

– Рентабельність капітальних вкладень;

– Термін окупності капітальних вкладень і ін.

Рівень економічної ефективності в промисловості залежить від різноманіття взаємопов'язаних факторів. Для кожної галузі промисловості внаслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.

Все різноманіття чинників зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:

1) джерелами підвищення ефективності, основними з яких є: зниження трудо-, матеріало-, фондо-і капіталомісткості виробництва продукції, раціональне використання природних ресурсів, економія часу і підвищення якості продукції;

2) основними напрямками розвитку і вдосконалення виробництва, до яких відносяться: прискорення науково-технічного прогресу, підвищення техніко-економічного рівня виробництва; вдосконалення структури виробництва, впровадження організаційних систем управління; вдосконалення форм і методів організації виробництва, планування, мотивації, трудової діяльності та ін .;

3) рівнем реалізації в системі управління виробництвом, залежно від якого фактори поділяються на:

а) внутрішні (внутрішньовиробничі), основними з яких є: освоєння нових видів продукції; механізація і автоматизація, впровадження прогресивної технології і новітнього обладнання, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії; вдосконалення стилю управління та ін;

б) зовнішні – це вдосконалення галузевої структури промисловості та виробництва, державна економічна та соціальна політика, формування ринкових відносин і ринкової інфраструктури та інші фактори[14].

Висновки

Запорука успіху діяльності будь-якого підприємства криється в постійному підвищенні ефективності та результативності виробництва, систематичному аналізі виробничої діяльності, розробці та впровадженні заходів націлених на підвищенні ефективності та результативності виробництва.

У даній роботі були розглянуті поняття ефективність, результативність, процес, процесний підхід, розглянуто один з методів оцінки ефективності виробничих процесів. Щоб результативно функціонувати, організації повинні визначати і управляти численними взаємопов'язаними і взаємодіючими процесами. Часто вихід одного процесу безпосередньо є входом наступного.

Систематична ідентифікація і менеджмент вживаних організацією процесів і насамперед забезпечення їх взаємодії можуть вважатися процесним підходом. На основі процесного підходу організація повинна визначити процеси проектування, виробництва і постачання продукції або послуги. За допомогою управління процесами досягається задоволення потреб замовників. У підсумку управління результатами процесу переходить в управління самим процесом.

Ефективність діяльності організації можна підвищити за рахунок створення і управління системою взаємопов'язаних процесів. Це означає, що організація повинна прагнути до об'єднання процесів створення продукції або послуг з процесами, які дозволяють відстежити відповідність продукції або послуги потребам замовника.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2013 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Економічна енциклопедія : у 3-х т. Т. 1 / редкол. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Вид. центр "Академія", 2000. – 864 с.
  2. Проблема эффективности в современной науке // Под ред. А.Д. Урсула. – Кишинев. Изд-во Штиинца, 1985. – 256 с.
  3. Рикардо Д. Начала политической экономики и податного обложения / Д. Рикардо. М. : Госиздат, 1929. – 368 с.
  4. Макконел К.Р. Экономикс: Принципы, проблемы, политика. В 2 т. / К.Р. Макконел, С.А. Брю – М.: Республика, 1992. – Т.1. – 399с.
  5. Бугуцкий А.Л. Повышение эффективности труда в сельском хозяйстве / Бугуцкий А.Л. – Е. : Урожай , 1990. – 168с.
  6. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств/ Андрійчук В.Г. – 2. вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 624с. – Бібліогр.: с. 612-614.1. 2. 2.
  7. Караман М.М. О сущности эффективности и экономической эффективности сельскохозяйственного производства в переходный период к рыночной экономике, их критерии и показатели/ М.М. Караман //Экономика Крыма. Научно-практический журнал. – 2002. – №4. – с. 10-13.
  8. Омельченко Е.В. Организационно-экономические основы повышения эффективности российского производственного предпринимательства: дис. д-ра экон. наук / Е.В. Омельченко. – М.: Российская академия предпринимательства,2002. – 314 c.
  9. Момот А.И., Бакало Е.А. Соотношение понятий «результативность» и «эффективность» при осуществлении производственной деятельности// Матеріали 6-ої Регіональної науково-практичної і студентської конференції. "Проблеми розвитку та упровадження систем управління якістю в регіоні". – Донецьк: ДонНТУ, 2009. – С. 114-117.
  10. Системы менеджмента качества. Основные положения и словарь. Третье издание : ISO 9000:2005. – [Действующий с 15.09.2005]. – Группа компаний «ИНТЕРСЕРТИФИКА», 2005. – 41с. – (Международный стандарт).
  11. Питер Ф.Друкер. Эффективный управляющий – Москва: BCI, 1994 – 268 с.
  12. Басовский Л.Е., Протасьев В.Б. Управление качеством: Б 27 Учебник. – М: ИНФРА7М, 2001. – 212 с. – (Серия «Высшее образование»).
  13. Определение результативности процессов СМК. Бурова Н.Д., Жмаев А.Н., Жилкин В.М [Электронный ресурс].– Режим доступа: – http://www.klubok.net/article2265.html
  14. Т.А. Фролова. Экономика предприятия: конспект лекций [Электронный ресурс].– Режим доступа: – http://www.aup.ru/books/m170/12_5.htm