|
Постійне місце проживання, компанія ровесників та перевесників, величезна кількість дитячих
майданчиків та ще багато чого цікавого зробили з мене веселого непосиду, який жадав нових
відкриттів та веселого проводження часу.
Дитячий садок, що знаходився неподалік із будинком, розглядався мною як полігон розваг
та став місцем знайомства із моїми нинішніми друзями. Але усьому свій час.
Я пам’ятаю, що спочатку була ясельна група, а потім – перехід до нової групи, мого нового-давнього
колективу на подальші роки.
Перший шкільний рік, як це не парадоксально, був організований у дитячому садку. Нашим першим
педагогом–наставником була Попович Галина Іванівна. Навчання у 1-ому класі було логічним продовженням
колишнього дитсадківського життя та нічим не відрізнялося від нього. Головним рушійним стимулом був
доступ до дитячого спортзалу. Саме так. Більш за все нам подобалося гратися на дитячій спортивній
споруді, яку неможливо було піддати опису. Це була єдина конструкція із поперечин, брусів та канатів –
усього того, що було потрібно нормальній дитині задля повного щастя.
Шкода було із цим розлучатися, але прийшов час перейти до другого класу до справжньої школи.
|
