Закінчення школи та вступні іспити

Програмне забезпечення автоматизованих систем

Десятий рік навчання запам’ятався незвичним у зв’язку із підвищеною інформативністю, якістю викладання й інтенсивністю праці на уроках з інформатики. Усе це було пов’язано із новим вчителем з цього предмету, Лідією Сергіївною. На той час вона закінчила одну із спеціальностей факультету КІТА ДонДТУ.

Незвичним для мене цей предмет був тому, що:

Коли тільки почалося викладання предмету, я ще не міг навіть припустити, який фах стане для мене головним в майбутньому, в університеті. Вже на той час я вирішив підвищити рівень моїх знань із предмету. Я придбав чимало різноманітних спеціалізованих довідників та став витрачати на підготування значну кількість часу. Найважчим було навчитися складати більш-менш ефективні програми на мові програмування BASIC. На своєму досвіді мені довелося дізнатися, мабуть, про всі його недоліки. Для вирішення елементарних завдань треба було писати велику кількість строк програмного коду, який був дуже заплутаний та погано читався. Нажаль, знань з альтернативної мови програмування із більшими можливостями в мене не було.

Потроху я почав досягати успіхів у інформатиці. Спочатку вони були дуже незначними – більш-менш гарні оцінки в журналі вчителя. З часом разом із складанням закінчених програм почало приходити естетичне задоволення. У той час я не підозрював, що витрачені зусилля та час на вивчення предмету незабаром стануть мені у пригоді.

На початку 11-ого року навчання Лідія Сергіївна звільнилася, гідної заміни для неї знайти не змогли.

Навчання в одинадцятому класі почалося як зазвичай. В мене з’явилося нове спортивне захоплення – бокс. Я потрапив до колективу, яким керував відмінний і талановитий тренер – Ганушевич Олександр Валентинович. На додаток до цього, мій новий колектив був єдиною командою. Було дуже приємно відчувати себе її частиною. У спортивній секції я тренувався разом із однокласниками. Між нами існувала здорова конкуренція. Вона примушувала викладатися на тренуваннях по максимуму, була рушійною силою спортивного розвитку.

Це призвело до того, що наприкінці 11-ого класу в мене були дуже гарні шанси на успіх у будь-якому спортивному змаганні. Відрадно буле ще й те, що окрім гарної спортивної форми в мене ще було бажання перемагати усюди і завжди. Я намагався йти вперед.

У середині 11-ого навчального року максимум уваги прийшлося зосередити на підготовці до вступу до університету. На той час я дуже чітко розумів, де б я хотів навчатися. Вибір був зроблений на початку навчального року, і трапилося це наступним чином.

Осінь – час, який дуже підходить до прогулянок та поїздок. Частину з них я вирішив присвятити ознайомленню із наступним місцем подальшого навчання. Я вирішив, що це буде престижний ВНЗ.

Одним із місць, які я відвідав, був ДонНТУ. Там я придбав брошуру із описом спеціальностей і прикладами вступних рейтингових завдань за минулі роки. Того дня був якийсь привід провести вечір разом із компанією. Тому я залишив матеріали батькам, для ознайомлення, а сам пішов на прогулянку. Наступного дня у сімейному колі було обмірковано подальші перспективи моєї освіти. Коло потенційних спеціальностей було звужено. Однією із цих 4-ох обраних спеціальностей була „Програмне забезпечення”.

Посилене підготування до рейтингових іспитів почалося на зимових канікулах. Мій щоденний розклад був дуже одноманітним: математика, інформатика та трохи вільного часу задля дозвілля. Заняття у школі були схожі на тематичний форум. Клас цілком розділявся на групи, які обмірковували завдання щодо окремих предметів.

Того часу я отримав свій перший досвід праці в команді, компанії однокласників. Наша мета полягала у тому, щоб знайти саме оригінальне лаконічне та вірне вирішення завдань. Найбільш запитаний був вчитель математики, Расторгуєв Микола Григорович. У кожному зручному випадку він був осаджуваний учнями нашого класу. На його уроках ми прохали його розглядати тільки дуже „хитромудрі” та актуальні рейтингові завдання.

Так непомітно наступив період рейтингових іспитів. Дивно, але особливого хвилювання я не відчував. Я прийняв участь у 2-х етапах іспитів із математики і 2-х – з інформатики. Результати мене не дуже вразили: 51 бал із математики, 28 – з інформатики (із 60 можливих). Підсумковий середній бал був 39,5. Конкурс на спеціальність був дуже великий. Усього було прийнято 120 заявок на 15 бюджетних місць і 15 місць по цільовому контракту. Я потрапив у першу 20-ку.

Радісної новини про зарахування до університету я дізнався під час підготування до випускного вечора... До бюджетного місця мені не вистачило 3,5 балів. Таким чином після святкування випускного вечора та відпочинку я переступив поріг університету. Двері до шкільного минулого були зачинені назавжди.