|
Як було відзначено раніше, моє навчання у справжній школі почалося із 2-ого класу. Це трапилося у ЗШ №5 міста
Макіївки. Там я навчався на протязі 3- років із 2-ого по 5-ий клас.
Це був якісно новий досвід для мене у ті роки. Все ж 1-ий клас був якийсь дитячий. Я не пам’ятаю, щоб колись
турбувався про домашнє завдання, або був сильно покараний вчителем. У школі все було якимось інакшим.
І суворий директор, і вчитель, і щоденник, і ... підписи у ньому.
Уроки та перерви були так несхожі одне на інше. На уроках було тихо та всі думки було про складання, множення,
дієслова. Кожні 15-20 хвилин я дивився у вікно та, яка б не була погода, мені хотілося скоріше піти гуляти. Перерви,
як на зло, минали дуже швидко. Із дзвінком кожен раз повторювалась одна й таж сама гра – хто швидше встигне
до класу на урок.
Труднощів у навчанні тоді ще не було. Хоча щоденник не був бездоганним. Вже тоді я не любив нудну та одноманітну
працю, і це давало про себе знати. У школі в мене ніколи не було підсумкових оцінок нижче за 4. Хоча й п’ятірок
було не дуже багато. Це було дивно, але я зовсім не заздрив відмінникам із приводу їх кращої успішності. Мабуть,
знав, що в мене все ще попереду.
Найбільш яскравими спогадами про цей період життя в мене залишилися:
- запаморочлива й більше ніж динамічна гра у ладунки на двох поверхах школи
- перше суперництво у сфері навчання в межах класу
- суперництво з іншими класами за право вважатися найкращими у школі
- перші спортивні успіхи та досягнення у плаванні
- нажаль, недосяжне на ту мить місце у когорті найкращих легкоатлетів нашого класу
Закінчення молодших класів та школи було ознаменоване символічним „випускним вечором” і
переходом до нової, середньої школи.
|
