|
Думки про магістратуру почали з’являтися в мене відносно пізно, приблизно за рік до вступу. Мабуть, до
зарахування в магістри університет сформував із мене вже іншу – дисципліновану людину. Якщо додати до
„загального портрету” трохи гумору та оптимізму, то вступ до магістратури буде у кишені. А середній бал 4.96
за 4 роки навчання та друге місце за успішністю на потоці – не більш, ніж формальність.
Набагато відповідальнішим та творчим є питання про вибір тематики магістерської наукової праці, а
особливо – наукового керівника. Для мене вирішальними чинниками в процесі пошуку відповідей на
ці питання були:
- перспектива розвитку та й актуальність теми у майбутньому
- зацікавленість у темі
- авторитет майбутнього наукового керівника у моїх очах
Із Левом Петровичем Фельдманом я був знайомий не з чуток. Це знайомство відбулося ще на 3-му курсі в рамках
предмету „Чисельні методи та математичні пакети”. Вже тоді мене вразили його колосальний досвід і знання в
галузі планування, організації та проведення чисельних експериментів.
Процес пошуку теми та керівника не був простим. Зараз я не бачу жодного привода для жалю.
Потрібно відзначити, що на вибір наукового керівника та тематики магістерської наукової праці я витратив доволі
багато часу. Я не бажав братися за роботу, яка не була би для мене цікавою. Також у роботі мені хотілося
продемонструвати увесь накопичений багаж знань та досвіду програмування. Те, чого не вистачало у межах наукових
дисциплін за спеціальністю, я компенсував за рахунок індивідуальної праці. У багатьох дисциплінах я намагався
просунутися за межі навчальної програми. Дуже часто я осягав сучасні книги із програмування під час літніх канікул
і вихідних. Із кожною новою складеною програмою я намагався поступово втілити у життя увесь накопичений багаж
нових ідей і знань. Звичайне повторювання досягнутих результатів мене ніколи не влаштує.
|
