Спеціальність: Комп'ютерні системи та мережі
Група: КС06-м
Науковий керівник: Гусев Б.С.
Середній бал: 4.35
Контакти: e-mail dzz_work@mail.ru
ICQ 382494493

У сімейному архиві моїх батьків досі зберігається медаль "Народженому у Ленінграді", яка була видана 19 червня 1984 року Заняла Дмитру Геннадійовичу.

У цьому славетному місті мешкала моя мати, Пальніченко Светлана Миколаївна, студентка економічного факультета Ленінградського державного університета ім. А.А.Жданова. Батько, Заняла Геннадій Борисович, приїхав туди з Донецька навчвтися. Під час навчання в Ленінградському вищому воєному інженерно-будівельному вчилищі ім. генерала Комарова він і познайомився з моєю мамою. На третьому курсі мама стала носити прізвище Заняла, а на четвертому в их з'явився я.

В день мого народження батько захистився й отримав звання лейтенанта, так що я - ровесник батькової служби.

* * *

За розподілом батька відправили до Грузії, м. Ахалцихє. Мати та я лишилися в Ленінграді, очікуючи можливості поїхати за ним. Можливість надалася, коли мені був рік. Ми з мамою поїхали до Грузії, і з цього часу почалася історія переїздів нашої родини. До переїздів цих наша сім'я звикла, і сприймалися вони не як щось надзвичайне, а як подія рядова, але цікава. В 1986 році ми переїхали до Монголії, м. Арвай-Хере; в 1987 року - в м. Улан-Батор. Там у 1988 році в мене з'явився брат Костянтин.

Зростав я дитиною вдумливою, серйозною та самостійною. В Монголії у знайомих я побачив перший комп'ютер. То були великі, як валізи, скрині, що з'єднувалися з телевізором. Апарат мене зацікавив. Взагалі-то мені з дитинства подобалася різноманітна техніка.

У 1990-му році ми знов переїхали - назад до Росії, але не до Ленінграду, а в Чітінську область, станція Безречна. Станція - це маленьке селище, що навіть селом назвати важко. Там я не відвідував дитячий садок, але з задоволенням ходив з мамою на роботу. Я залишався там на КПП "грати з солдатиками": мене розважали рядові строкової служби, що оберігали УНР (управління начальника робіт), в якому мати працювала економістом.

У 1991-му році наша сім'я переїхала до м.Североморська, Мурманська область. Місто розташоване за полярним колом, і нам довелося звикати до полярних ночей, але для мене це було не складно. Довга ніч компенсувалася великою кількістю зимових ігор та розваг, які ми з братом вигалували та здійснювали. Влітку тато відправляв нас з мамою до бабусі в Донецьк - грітися, оздоровлюватися та набиратися вітамінів.

Після того як тато купив у розстрочку машину, він став відвозити нас з Североморська до Донецька на машині. Поїздка в один бік займала три дби та була дуже цікавою. по-перше, наш шлях йшов кріз дуже красиві місця, а по-друге, протягом цих трьох днів ми спостерігали зміну сезонів з морозного кінця зими (травень - Североморськ) до спекотного початку літа (травень - Донецьк).

Североморську я пішов до першого класу. Це була загальноосвітня школа №1. З першого класу до школи мене ніхто не водив - ходив я туди завжди сам. Улюбленим предметом була математика, а ось історія та мови подобалися не дуже.

В п'ятому класі в мене з'явився перший комп'ютер - белоруська машина PRAVITZ-8D. З її допомогою я писав програми мовою Basic. У тому ж році я почав відвідувати математико-логічний гурт "Ерудит". Там мені було дуже цікаво. В шостому класі пішов до художньої школи. У Североморьку була добра художня школа. Там ми вивчали такі предмети як "історія мистецтв", "малюнок", "живопис", "композиція", "ліпка".

* * *

У 1996-му році батько вийшов у відставку. Ми відправиися в Донецьк. Спершу ми там жили у бабусі, після - купили дім. Мій батько - людина мастеровита, він багато вміє. До того ж, життя у власному будинку схиляє до роботи власноруч. Таким чином ми з братом навилися в батька багатьом речам - будівельним та ремонтним роботам, праці з електрицтвом, проектуванню та виготовленню корпусних меблів, рооті на городі. Головне - ми навчилися братися до будьчкої роботи із завзяттям, впевненністю, ентузіазмом та доводити її до кінця.

У Донеціку ярік відвідував загальноосвітню школу №101, а потім поступив до Донецького технічного ліцею. І досі з теплом згадую наших викладачів. Особливо куратора - Андіїву Євгенію Анатоліївну. З багатьма ліцейськими друзями ми й зараз підтримуємо стосунки. Деякі з них також закінчили факультет ОТ, наприклад, Микола Шейка.

Окрім навчання в ліцеї я допомагав батькові в роботі (займалися ремонтуванням квартир, робили на замовлення меблі).

* * *

У 2001-му році, по закінченні ліцея, повстало питання щодо вступу до вузу. Я був цілком певен, що хочу бути пов'язаний з електронікою, або в гіршому випадку, з технікою. Було три варіанти - продовжити починання батька - як варіант Можайська військова Академія в Санкт-Петербурзі; цивільна авіація; обчислювальні машини! Перший варіант не підійшов з причини явного ослаблення військового комплексу, що загрожує нестабільністтю в майбутньому. Другий - з причини не відповідності здоров'я (тому й я не служив у армії та повністю відмовився від військової кар'єри). Мій вибір зупинився на третьому варіанті, що був мені найбільше до душі - цк цифрова електроніка. Дало про себе знати моє давнє захоплення електронікою. Розпитавши друзів про різні вузи та спціальності, прийшов до висновку, що більш за все мені підходить спеціальність "Обчислювальна техніка та інформатика" в ДонДТУ.

Я подав документи на цю спеціальність, але результати моїх вступних іспитів на той момент йшли всупереч із гаманцем родини: я вступив на платну форму навчання. Того року я забрав документи та не став першокурсником. Була можливість вступити на іншу спеціальність, але я не бачив сенсу навчатися де завгодно просто заради диплому.

Увесь наступний рік я поєднував роботу з підготовчими курсами. Слухаючи розповіді моїх друзів, які вже навчалися на обраній мною спеціальності, я все більше впевнювався у вірності свого вибору. Працював я на той час у приватній крамниці "Колобок" на посаді - завхоз. Гроші, що зароблялися, витрачалися на підготовчі курси.

* * *

У 2002-му році на вступних іспитах я знов проходжу на повну оплату. Цього разу я вже готовий до такого становища. Я попадаю до групи КС02-а.

Для того щоб допомогти своїй родині у сплачуванні грошей за моє навчання (та ще й тому, що це було для мене цікаво), паралельно з навчанням я до самого третього курсу працюю приватним підприємцем у сфері канцелярських послуг (ксерокопія, торгівля канцтоварами).

Навчання мене захоплювало та, незважаючи на те, що я не був спроможний придівляти їй стільки ж уваги, скільки й інші мої одногрупники, в мене виходило підтримувати гідний рівень знаннь завдяки моїй зацікавленності. Щоправда, надалі у програмі навчання мені стало бракувати практики, цікавих прикладних моментів.

Взагалі-то, я вважаю, що моя спеціальність - це перш за все міцне структуювання способу мислення, що дуже корисно в сучасному світі. Я приєднуюся до існуючої серед випускників мого факультету "скромної", але небезпідставної думки, що людина, яка закінчила ОТ, може розібратися в усіх технічних науках та легко впанувати будь-яку іншу спеціальність.

На четвертому курсі в моєму житті сталася подія, яка освітилва новими барвами та прикрасила моє життя. Моя одногрупниця, Кузяєва Юлія Сергіївна, люб'язно погодилася стати моєю дружиною. 29-го квітня 2006-го року ми зіграли весілля. Диплом бакалавра ми отримували вже законними супругами. Так спеціальність КС принесла мені не тальки багато потрібних знань, а й зустріч з коханою дівчиною.

* * *

Як керівника НДРС, а потім й магистерської роботи, я обрав Гусєва Бориса Семеновича - людину, яка читала нам одні з найбільш цікавих для мене дісциплін - "архітектуру ЕОМ", "комп'ютерну електроніку" та ін. Тему роботи мені визначив він - я та декілька інших його підопікуванних розроблюватимо навчальну систему за дісциплінами, які він читає. У рамках цієї широкої теми мені вдалося виділити цікавий для себе напрямок - це моделювання схем на рівні логічних елементів.

Стосовно навчаючої системи, цей напрямок виглядає як розробка підсистеми моделювання для демонстрації студентам принципуа роботи логічних елементів. Нуковий бік цього напрямку - це дослідження та вдосконалення існуючих алгоритмів моделювання.

Актуальність данної теми у галузі комп'ютерних технологій не викликає сумнівів, оскільки системи автоматизованого проектування (САПР) мікросхем стають все більш та більш поширеними, а в них, разом з іншими діями, активно застосовується моделювання роботи схеми. Воно використовується для тестування, відлагодження розробленного проекта, пошуку в ньому помилок. Оскільки на практиці розробляються схеми все більших та більших розмірів, то навіть невеликий виграш у часі роботи або у споживанні ресурсів задачею моделювання є важливим та значущим.

* * *

У данний момент я поєдную навчання з роботою в корпорації "Коменерго", яка займається комунальними послугами. Докладніше про мою роботу там можна дізнатися у індівідуальному завданні.

Серед планів на майбутнє - розвиток у профессійному плані, пошук можливості якісно об'єднати мою спеціальність з реаліями життя, стежити за інноваціями та приймати активну участь у їхньому виникненні. Напрямок розвитку - закінчити та запустити проект, в якому зараз беру участь.

Моя глобальна ціль - це досягнення оптимального балансу між часом, що наданий рботі, та наданим родині. Зараз "терези" помітно схилилися в бік роботи, але я розумію, що на початку профессійного шляху цього явища не уникнути, та напружена праця зараз - це необхідна умова для досягненя того балансу в майбутньому.