Автобіографія

Про себе

Середній бал за період навчання складає 4,84. Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатнім для читання та переписування, володію англійською мовою. Маю навички програмування на мовах Turbo Pascal, С/С++, Visual C++, Visual C#, PHP, ASP.NET, Assembler, Algorithm Builder,STEP 5, також досвід роботи із БД MS Access, MS SQL Server, MySQL. Набув досвід роботи із програмними пакетами КОМПАС, MATLAB й Simulink, SystemView, MathCad, Electronics Workbench й NetCracker.

Дитинство

Народився я 31 травня 1985 року в місті Донецьку. У сім'ї я був уже другою дитиною, і мій старший брат Микола, якому було тоді 5 років вигадав мені чудове ім'я Андрій, що дуже сподобалася батьки й не довго думаючи вони мене так і назвали. І почалося безтурботне життя з усіх боків обкутана турботою й любов'ю своїх батьків, папи - В'ячеслава Валентиновича й мами - Любов Георгіївни. З раннього дитинства я всі свої іграшки неодмінно намагався розібрати, ну а якщо не розбиралися іноді виходило їх ламати, але тому що "зборкою" тоді я ще не дуже володів, тому частенько мені допомагав папа відновити іграшки після моїх конструкторських рішень. Як звичайно коли мені стукнуло 3 роки мене віддали в дитячий садок, щоб хоч небагато перевести мою невичерпну енергію в інше русло, тому що моя цікавість досягла інших рівнів з іграшок я плавно перейшов на вивчення розеток, вимикачів, світильників, і іншої техніки, що напевно й визначило технічний напрямок навчання в недалекому майбутньому. Час летів весело й безтурботно, і підійшла пора вчиться читати й писати, читати я навчився досить рано, але коли почав учиться писати, то перед батьками виникла дилема. Я з народження лівша, і проблемою для моїх батьків було визначитися чи переучувати мене, щоб я писав правою рукою, але від цієї проблеми я сам їх позбавив вирішивши в зошиті писати правою, а на дошці лівою, чим викликав подив у батьків і вчительки. У наслідку чого міг вільно писати й правою, і лівою рукою, чим користувався не однократно. Але це було потім, а тоді час летів непомітно й зненацька мені стукнуло сім, настав час іти в школу.

Угору

Школа

Вибір школи був дуже складний, варіантів було аж один, ЗШ№145 знаходилася в п'ятьох хвилинах ходьби від мого будинку й до того ж там уже вчився мій старший брат. І от 1-і вересня школа 1-а клас, "перший" дзвінок, погано працююча апаратура, у наслідку виявившись як звичайно, і майже ставшая як гімн пісня "2*2=4" потім виступ директора й перший урок, так і почалося моє шкільне життя. Пам'ятаю перші два класи я плавно перевалювався із четвірок на п'ятірки, учився не охоче, чим дуже засмучував своїх батьків. Єдиний предмет який мені відразу дуже полюбився й по якому я постійно одержував п'ятірки була математика. Але починаючи із третього класу й по восьмий я виправився, не лічачи сьомого(через "дуже" улюблену українську мову по який я одержав єдину четвірку), і був відмінником. Але й отут не все було так добре, крім відмінних оцінок по предметах, у щоденнику іноді красувалися червоні двійки по поведінці. Самими улюбленими предметами крім вище згаданої математики були фізика, хімія й біологія, по яких не однократно доводилося їздити на олімпіади й захищати честь школи. На початку восьмого класу я вперше почув про "Донецький технічний колеж"(зараз Донецький колеж), на початку були сумніву про перехід з улюбленої школи, але недовго пораздумав і зваживши всі за й проти я вирішив рішення, і пішов на підготовчі курси. На курсах я зрозумів, що рівень моїх знань, навіть по математиці, бажав кращого, але нічого не було загублено трошки напружившись мої знання набирали сили. І отут перша невдача я провалив рейтинг у Донецький колеж, але я довго не розбудовувався й через тиждень прийняв участь в олімпіаді по математиці я потрапив у небагаточисельне число, що вступили за результатами олімпіади. Тому не важко було догадатися що я потрапив у математичний клас.

1 вересня 1999 року я пішов в 9 клас у колеж. Нова обстановка, нові друзі, нові вчителі, нові вимоги, але сама головне зовсім інша система - "семестрова", замість уроків пари, замість чвертей семестри, узимку іспити, усе здавалося дуже складним. Але це тільки на початку, а згодом виявилося, що вчитися дуже цікаво й навіть захоплююче. У класі підібралася весела компанія з якої ніколи не було нудно, цікаві предмети, на яких ніколи не було нудно. З першого ж семестру в колеже з'явився новий предмет інформатика, що сподобався мені відразу й займав чимало мого вільного часу, після декількох перших занять я вдома вже написав свою першу елементарну програму. Поступово написавши не одну сотню маленьких програм мій рівень ріс і вимагав більшої складності. В 10 класі я познайомився із програмуванням графіки й створенням анімації, що так мене захопило, що мене ледве не "відтягали" від комп'ютера перший місяць, у підсумку я цьому присвятив чимало часу й сил. І так день за вдень минув один семестр, здані перші зимові іспити, потім другий, третій,... семестри й непомітно підійшов останній. І отут стала дилема, куди вступати, пропозиція батьків піти на економічну спеціальність я "відсік" відразу, а ось вибір між вступом на Матфак у ДонНУ або на ФКІТА в ДонНТУ був не простій. Поразмислив і вислухавши всі перспективи я всеже зупинив свій вибір на КІТА у ДонНТУ й спеціальності СУА. Здав успішно рейтинги по математиці в лютому й фізику у квітні я за кілька місяців до закінчення школи вже проходив на бюджетну форму навчання, тому здав усі випускні іспити в школі, коли ще багато хто здавали вступні іспити, я вже відпочивав на березі моря.

Угору

Університет

Довго відпочивати не вийшло прийшло перше вересня а з ним початок навчального року. Перше що здивувало це повна відсутність контролю викладачами знань студента, а так все як й у колежі пари, семестри, лекції. Але це враження відразу ж пропало при наближенні першої ж сесії, коли ми самі починали "метушитися" і терміново все здавати. Це виявилося цілком правильним тому що ми прийшли сюди за знаннями й самі повинні були себе контролювати. І так перші іспити, перша сесія в університеті й усе на відмінно, УРА! Потім другий семестр, друга сесія за нею інші, і так поступово "гризучи граніт" науки я довчився до четвертого курсу. За чотири роки відбувалося стільки подій: брав участь в олімпіаді зі своїми одногрупниками в спортивних костюмах з вудкою й гітарою, мене виганяли з пар, або я їх прогулював, сперечався й сварився з викладачами, але одночасно при цьому здавав все вчасно, отримував автомати, здавав іспити на відмінно, тобто показував себе як "різностороню" особистість. На початку четвертого курсу необхідно було вибрати керівника НДРСа й подальшої магістерської роботи й тему магістерської роботи. Вибір керівника впав на доц. кафедри АТ, к.т.н.,Рафикова Г.Ш, тому що їм була запропонована цікава тема роботи пов'язана з керуванням маніпуляціними роботами для виконання різних технологічних операцій. До кінця четвертого курсу одержуючи в деяких семестрах то по одній, то й по дві четвірки(інші були п'ятірки), я підійшов до кінця четвертого курсу з набором оцінок що дозволяють одержати мені червоний диплом, що я з успіхом і зробив здавши держіспит на відмінно. Паралельно починаючи із середини другого курсу й до кінця четвертого я навчався на військовій кафедрі нашого університету. За ці два з половиною року крім нудотних занять по стройовій службі, вивчення уставу й інших спеціальних предметів були вивчені різні "молдаванські" спеціальності. Але крім нудотних занять і важких "молдаванських" робіт залишилися незабутні враження про жарти, що відбуваються в час навчання таких як прикручування шпалер до стінки шурупами, вирівнювання дверей у зовсім іншу сторону, обрив проводки шляхом просвердлювання дірки в стіні дрилем, що живилась від цієї ж проводки й багато інших незабутніх вражень. А в липні після четвертого курсу в нас пройшли збори, у цілому успішно всі прийняли присягу(хто народу України, хто радянському союзу), здали держіспити й отримали звання молодшого лейтенанта, наконец-то можна відпочити.

От і настав п'ятий курс, тобто магістратура начебто б нічого складного все як звичайно лекції, модулі, курсові повинне бути все просто, але відразу помітно що рівень вимог набагато вище, майже усі предмети є узагальнюючими або посилаються на ті які були вивчені в попередні 4 роки, довелося підняти старі конспекти, що запилилися, і повторювати пройдений матеріал забутий у результаті активного, але недовгово відпочинку, тобто за літо й все пішло як по маслу.

Угору

Плани на майбутнє

Самі найближчі плани це написати магістерську роботу й захистити її. Знайти високооплачувану роботу зі спеціальності, що була б по душі й з можливістю кар'єрного росту. Також паралельно бажалося б вступити в аспірантуру й захистити кандидатську дисертацію, а там якщо душу забажає й вистачить сил можна буде подумати й про докторську, але це все в далекому й неозорому майбутньому.

Угору