Рясних Ольга Олександрівна

Резюме

Автобіографія

Мої дитячі роки пройшли в місті Макіївці Донецької області. Мабуть, важко писати про події 20-ти річної давності, про які залишилося лише відчуття безтурботного щастя, адже нелегко передати словами той стан безтурботності, захищеності і всепоглинаючій радості, яке виникає при спогадах про події того періоду.

Я була дуже товариським і допитливим дитям. Мені постійно хотілося знати «чому, як, навіщо?» Чому два плюс два дорівнює чотири і двічі два теж дорівнює  чотири? Як йде дощ? Навіщо на телевізорі антена? Зі всіма своїми питаннями, прихопивши з собою дитячу безпосередність, я зверталася до дорослих, чим часто ставила їх в безвихідь. Це тепер я розумію, що далеко не кожен дорослий знає різницю між Карлом Марксом і Адамом Смітом, але тоді мені здавалося, що будь-який з них все знає і все може.

Велику частину свого часу я проводила в садку. Цей час запам'ятався мені як пізнавальний і творчий. У мені жили дві дівчинки: непосида і мрійниця. Завдяки дівчинці-непосиді і хорошій пам'яті, я грала головних героїв на ранках, а також наштовхнула маму на думку про те, що не завадило б знайти вживання такій кількості енергії. І мама віддала мене в секцію художньої гімнастики. З тих пір спортзал став для мене рідним.

Інша ж дівчинка, мрійниця, любила дивувати дорослих своєю старанністю і посидючістю. Я могла годинами збирати мозаїку, створюючи неповторні картини, малювати неіснуючих тварин і ліпити з пластиліну кульки всіляких кольорів і розмірів.

У школу я рвалася всією душею. Напевно, головною причиною цього були мої старші брати. Мені подобалася думка, що я буду як і вони ходити в цей заклад, а увечері за письмовим столом (обов'язково під настільною лампою) робити уроки. Школа дала мені великий об'єм нової інформації, як усної, так і друкарської. Починаючи з того часу, я була просто зачарована читанням і стала завсідником місцевої бібліотеки, де завжди можна було, гарненько пошукавши і перебравши купу книг, отримати нову порцію читацького зілля.

У молодших класах, та і в старших теж, я вчилася відмінно, оскільки більшість предметів мені були цікаві і в якійсь мірі задовольняли мою запалену цікавість. Освоюючи нову наочну область, я завжди прагнула знайти для себе у формалізовано-сухому викладі матеріалу що-небудь особливе, деяку родзинку, спираючись на яку, можна було б зв'язати всю ту кіпу нудних фактів, складових основу шкільної програми.

У шкільні роки продовжувала проявляти свою активність і була генератором нових ідей свят і конкурсів, була лідером класу і «талановитим дитям школи», брала участь в міських олімпіадах по багатьом предметам, в спортивних змаганнях. В той же час я продовжувала займатися гімнастикою, яка стала моїм коханням на все життя. Беручи участь в змаганнях, ставала неодноразовою чемпіонкою міста, області, бронзовою призеркою чемпіонату України.

Після закінчення неповної середньої школи №43 продовжила вчитися в середній школі №32 у спеціалізованому математичному класі. Будучи в 10 класі, я отримала звання майстра спорту України по художній гімнастиці. Після чого мене запросили обійняти посаду тренера в ДЮСШ №4 міста Донецька, де я пропрацювала протягом року.

Після закінчення школи я відчувала в собі сили для продовження навчання, про що, до речі, побічно свідчить отриманий мною атестат з відмінністю і медаль. Тому переді мною стало питання вибору Вузу.

Власне, вибирати не довелося дуже довго, оскільки в Донецьку є не надто багато вищих учбових закладів, які випускають висококласних фахівців. І однозначно кращим вибором серед них по багатьом пунктам виявлявся Донецький національний технічний університет.

Отже, я поступила в ДонНТУ на факультет економіки і менеджменту на спеціальність «Управління персоналом і економіка праці». Під час вступу відносно факультету не було жодних сумнівів, а ось при виборі спеціальності я злегка вагалася. Проте, після усестороннього розгляду, вибір все ж ліг саме на цю спеціальність як на золоту середину у вивченні технічною і психологічною складових економіки.

Зміна звичного устрою життю спричинила зміну моєї картини світу, за що я вдячна своїм викладачам і друзям. Напружені і утомливі заняття по спеціальних предметах змінялися цікавими і захоплюючими дискусіями по самих різних темах і питаннях, які стосувалися різних областей людського знання. Лекції, практичні заняття, курсові роботи гармонійно доповнювалися живим і віртуальним спілкуванням з безліччю нових знайомих. У учбовому процесі університету практично всі профілюючі дисципліни моєї спеціальності, так або інакше, пов'язані з економікою і менеджментом. Більш всього мене зацікавили дисципліни, пов'язані з основами роботи з персоналом, - це «Управління розвитком персоналу», «Мотивація персоналу», «Менеджмент персоналу», «Управління трудовими ресурсами» та інші. Виконуючи самостійні і курсові роботи по цих і іншим дисциплінам, відвідуючи і беручи участь в конференціях і олімпіадах, я отримала поглиблені знання про системи мотивації персоналу, системи оплати праці, кадрове діловодство, сучасні тенденції в розвитку ринку праці.

Захоплення спортом дозволило мені впродовж 4,5 років входити в збірну університету по спортивній аеробіці і фітнесу і черлиденгу. Внаслідок чого я отримала перший дорослий розряд по аеробіці і стала неодноразовою призеркою всеукраїнських змагань.

У мене немає чітких планів на майбутнє, проте у загальних рисах я уявляю собі можливий шлях розвитку. Спершу я хотіла б отримати досвід роботи в солідній організації, накопивши при цьому деякий стартовий капітал. Наступним кроком стала б організація  власної справи, яка приноситиме як фінансове, так і моральне задоволення. І неважливо, якою конкретно буде ця справа, головне, аби мені вона подобалась і, крім того, була корисною оточуючим.